“Я також хочу ходити, чому я не можу?”. Родина Дмитруків просить допомоги для сина

 

Кожна реабілітація коштує тисяч гривень.

Щоби син навчився ходити, говорити та сам себе обслуговувати – це найзаповітніша мрія родини Дмитруків із Прикарпаття. У 6-річного Олексійка – дитячий церебральний параліч. Батьки займаються сином, не покладаючи рук. Медики запевняють – прогрес очевидний. Але кожна реабілітація, а їх хлопчик проходить кілька разів на рік, коштує тисячі гривень. Таких грошей Дмитруки не мають, тому просять допомоги в небайдужих.

Про це йдеться в сюжеті Алли Пасс у програмі ТСН.

“Менший почав ходити, і він завжди питає: “Я також хочу ходити, чому я не можу?”. Важко це чути, коли ти це бачиш і нічого не можеш зробити”, – плаче мати дитини Леся Дмитрук.

У своїх майже 6 років Олексійко Дмитрук не ходить, добре не розмовляє, самостійно не їсть. У нього дитячий церебральний параліч. Матір це пов'язує з пологами, коли в утробі дитина ледь не задихнулась.

“Були якісь неправильні перейми і ми поїхали в пологовий. Там сказали, що я ще не готова народжувати, не прийняли. Це була Великодня субота. А у Великодній вівторок мене прокесарили. Йому дихання підключили на 10 хвилин, бо було кисневе голодання”, – каже Леся Дмитрук.

Тепер Олексійко потребує реабілітації. І вона може зробити диво, кажуть медики. Хлопчик має шанс навчитися ходити, говорити та сам себе обслуговувати. Тим більше, каже його мати, по дитині видно – він цього дуже хоче.

“Хочеш до Вови, братика? Хочеш гратися? То якщо лізеш, то лізь правильно”, – каже жінка хлопчикові.

Із сином Дмитруки працюють, не покладаючи рук. Щойно у селищі, де живуть, відкрився реабілітаційний центр, записали Олексійка туди.

 

Лікарі запевняють: прогрес очевидний.

“Він спокійно залишається без мами, адаптується та спілкується з іншими дітьми та дорослими. Він самостійно стоїть на ніжках. Бо прийшовши до нас, він рухався у горизонтальному положенні”, – говорить лікар-педіатр Центру соціальної реабілітації у Брошнів-Осаді Ольга Тимків.

Щотри місяці Дмитруки возять сина й на реабілітацію до Трускавця. Кожна поїздка обходиться у 12 тисяч гривень. Скільки ще таких попереду – невідомо. Вчергове на Олексійка там чекають у травні. Батьки у розпачі – таких грошей не мають, що могли – продали. У їхній родині троє дітей, працює лише батько, і той перебивається сезонними роботами. Тому вся їхня надія – на небайдужих глядачів ТСН.

“Страшенно неприємно звертатися, бо ми молода сім'я, боюся осудження людей, я дуже переживаю. Але бачу, що ми не в силі. І бачу, що за час, що ми лікувались, зміни є в кращу сторону”, – розповідає мати Леся Дмитрук.

Жінка мріє, що її син зможе піти до школи. А сам хлопчик марить морем, яке бачив лише один раз в Одесі, коли там лікувався.

Реквізити для допомоги:

“ПриватБанк”, картка 4149 4996 4395 4389, на ім'я Дмитрук Олесі Богданівни (мати хлопчика).

 

 

 



(Оцініть запис - будьте першими)