Струмок, що добіг до моря, побачив перед собою неоглядні блакитні простори (№8)

Струмок, що добіг до моря, побачив перед
собою неоглядні блакитні простори і змішаний
з цією великою блакиттю, не повинен забувати
те джерело високо в горах, від якого почався
його шлях по землі і весь той кам’янистий, вузький,
порожистий, звивистий шлях, який довелося
йому подолати.
Так вип’ємо ж за те,
щоб ми ніколи не забували своїх витоків!