Було колись сказано мудрецем:
“Бережись козла спереду, коня ззаду,
а жінки зверху. Бо, коли прозіваєш,
вона сяде до тебе на шию.
Вип’ємо за те, щоб нам на шию
ніхто не сідав!

Як сказав Шота Руставелі: “Що ти сховав,
Те пропало. Що ти віддав, те – твоє!”.
Давайте віддавати один одному тепло душі!
За вас, любі!

Мудреця запитали:
– Чому друзі так легко стають ворогами,
а ось ворогів перетворити на друзів дуже важко?
– Але точно так само і будинок зруйнувати легше,
ніж побудувати, – відповів мудрець, – і посудину
розбити простіше, ніж її зробити, та гроші
витрачати легше, ніж заробити їх.
Пропоную тост за те, щоб ми творили,
а не руйнували.

Мудрець сказав: “Коли прощаєш, отримуєш
задоволення набагато більше, ніж від помсти,
оскільки прощення викликає похвалу,
а помста – каяття.”
Давайе будемо частіше прощати одне одному
наші помилки та промахи і таким чином
отримувати взаємне задоволення!

Йшов дорогою якийсь чоловік із дружиною.
Зустрівся якийсь дурень,
обійняв жінку і поцілував.
Дістав тут чоловік із кишені п’ять карбованців
і подарував дурню. Здивувалася дружина такому вчинку,
а чоловік їй пояснив:
“Ці п’ять карбованців обов’язково його занапастить”.
І справді – не минуло й години,
як почули вони постріл.
Виявляється, прогулювалися дорогою наречений з нареченою.
Дурень побачив їх і подумав – дай і цю поцілую,
Може, десятку подарують. Поцілував він дівчину,
а хлопець розлютився, вистрілив і вбив дурня на місці.
Так вип’ємо ж за те,
щоб ми завжди вкладали гроші у вигідну справу!

Був у батьків єдиний син. Він весело жив,
був щасливий. Стіл ломився, коли він запрошував
друзів. І ось одного разу він зустрів прекрасну
дівчину і вирішив одружитися. Батько каже синові:
– Давай запросимо твоїх друзів.
Син погодився. Настав урочистий день весілля.
Та друзів не було. Нічого не розуміючи, син підійшов
до батька і спитав, що трапилося і чи послав він
запрошення всім друзям. І батько відповів:
– Я надіслав запрошення всім твоїм друзям, але
замість повідомлення про весілля я просив кожного
допомогти тобі. І ти бачиш, що з того вийшло.
Так вип’ємо ж за друзів,
які завжди прийдуть на допомогу!

Як казав Бернард Шоу: Є дві трагедії.
у житті людини: одна – коли її мрія
не здійснюється, інша – коли вона
вже здійснилася”.
Я хочу підняти келихи за те,
щоб наші мрії збувалися,
але на їх місце тут же приходили
ще більш нездійсненні,
які б теж збувалися, і так без зупинки!

Високо в горах Кахетії жив орел із орлицею
і маленькими орлятами. Якось, повертаючись
з полювання вирішив орел випробувати свою орлицю,
перевірити, наскільки вона хоробра, як захищає
гніздо, орлят від чужих … Він одягнув на себе
шкуру тигра і почав повільно підбиратися
до гнізда… Орлиця, побачивши, що тигр крадеться
до гнізда сміливо кинулась на нього.
Вах, як вона його клювала, била крилами,
і рвала пазурами!
І не давши навіть схаменутися скинула на
саме дно найглибшої ущелини.
Так вип’ємо ж за те, щоб у якому б вигляді
чоловік не приходив додому
дружина б його завжди впізнавала!

Якось Фортуна вирішила покласти на стіл
всі свої блага – корони, великі гроші,
маршальські жезли, славу – і, покликавши мудреця,
сказала:
– Вибери собі благо.
Він, не метуючись, пробуючи і зважуючи
кожне благо вибрав золоту середину.
Вип’ємо ж за те,
щоб і ми завжди вибирали золоту середину!

Приходить юнак до вчителя і просить, щоб той
навчив його жити. Вчитель каже:
– Добре. Іди на цвинтар і облай усіх,
хто там лежить. Коли юнак повернувся,
вчитель його спитав:
– Ну як?
Учень відповідає:
– Мовчать.
– Тоді піди і похвали їх. Учень пішов.
Діалог після його повернення:
– Ну як?
– Знову мовчать.
– Ось так і ти роби: хвалять тебе – мовчи,
лають – теж мовчи.
Так вип’ємо за цю мудрість, бо недарма
кажуть: людина два роки вчиться говорити,
а все інше життя – тримати язик за зубами.