У душі є своя витонченість, своя велич,
яка проявляються у шляхетності вчинків.
Якось до великого шаха привели старого поета,
який образливо відгукнувся про його правління.
Придворні чекали, що шах розгнівається.
Але той вразив їх великодушністю: не просто виявив милість,
але похвалив вірші та нагородив поета.
Був такий фракійський цар Кортіс.
Він щедро заплатив за доставлений йому
чудовий і розкішний посуд, але так як цей
посуд був дуже тендітний, він розбив його,
щоб позбавити себе приводу гніватися на своїх слуг.
Давайте вип’ємо за красу
і шляхетність наших вчинків!

>>

 

 

Селянин зібрався помирати і хотів залишити
своїх синів добрими землеробами.
Скликав він їх і сказав:
– Діти, під однією виноградною лозою у
мене закопано скарб.
Тільки селянин помер, як сини схопили
лопати і перекопали всю земельну ділянку.
Скарба не знайшли, зате перекопаний
виноградник приніс багатий урожай.
Вип’ємо ж за справжній скарб – працю.

>>

У молодості здається, що щастя попереду,
у старості здається, що щастя – позаду.
Як його не пропустити?
Напевно, найкраще – радіти теперішньому. Цим і займемось, друзі!

>>

Якось пролився мед, і на нього налетіли мухи.
Але коли загрузли вони і не змогли полетіти,
то вигукнули: “Нещасні ми! За недовгу
насолода занапастили своє життя”.
Так вип’ємо за помірність завжди і в усьому
і будемо пам’ятати, до якого сумного кінця
привела мух їхня жадібність.

>>

Відомо, що з мудрості випливають такі
три можливості: виносити правильні рішення,
безпомилково говорити і безпомилково робити те,
що слід.
Тож давайте ж вип’ємо за наше рішення
зібратися сьогодні тут, за промови,
які ми вимовляємо, і за те,
що ми робимо – п’ємо!

>>

 

 

Чим мудра людина відрізняється від розумної?
Мудра людина ніколи не потрапить у таку
ситуацію, з якої розумний із честю вийде.
Так давайте піднімемо келихи за те,
щоб у нас вистачило терпіння бути розумними,
розуму – стати мудрими та мудрості –
залишатися при цьому самими собою!

>>

Стоять три богатирі на роздоріжжі доріг і читають:
“Направо підеш – смерть знайдеш,
прямо підеш – голову залишиш на дорозі,
ліворуч підеш – ідіотом станеш”.
Перший богатир пішов праворуч.
Йшов, йшов, смерті не знайшов.
Другий богатир пішов прямо і бачить
на дорозі велика голова. Хотів він зрушити її,
та не зміг і залишив на дорозі.
Третій богатир пішов ліворуч.
Чи довго, чи коротко йшов, бачить – Змій Горинич.
Дві голови сплять, а третя дивиться.
Відрубав богатир йому голову, а дві прокинулися.
і шиплять: “Ну, ідіот, ну, ідіот!”
Вип’ємо за те, щоб кожен сміливо йшов своїм шляхом,
як би не пудрили йому мізки!

>>

Як мудро зауважив Ґете, юнацькі вади
не слід зберігати до старості,
бо старість приносить свої.
Так вип’ємо ж за мудрість,
яка говорить: кожному – своє.

>>

Бик скаржився ослу:
– Розчарувався я в коровах: ліниві,
товсті, дурні.
– Мабуть, я теж розчаруюсь у коровах, –
відповідав осел.
– А ти чому? – здивувався бик.
– Розумієш, якщо я розчаруюсь у людях,
то отримаю по хребту, а якщо в коровах –
то це цілком безпечно…
Друзі, пропоную випити за те, щоб ми
ніколи не розчаровувалися у людях!

>>