Оригінальні Кавказькі тости - сторінка 2

На думку одного мудреця, якщо втратити честь, то можна втратити все. Так, вип’ємо ж друзі за те, щоб нічого й ніколи не губилося, щоб у нашому житті були лише благородні вчинки!

Високо в горах, де вода така прозора, що на дні глибокого озера видно кожну піщинку. У тихій заплаві, жила чудова форель. Вона була така гарна, що всі інші риби припливали подивитися на неї і захоплювалися її красою. Але одного разу в ці місця, прибули незвичайні створіння, яких ніколи тут не було раніше. Форель зраділа і подумала, що в неї з’явилися нові шанувальники і випливла на саму поверхню, щоб ті могли на неї помилуватися.
Ах, подивися якась чудова рибка, — вигукнув один із них упіймав її рукою.
То смачна буде вечеря, — підхопив інший!
То давайте ж вип’ємо за те, щоб краса ніколи б не підштовхувала на дурниці!

В одному аулі жив юнак, закоханий у багату дівчину із замку. Вночі не спав, днями не їв, так любив він її. Минуло десять років, дівчина вийшла заміж за іншого, а він так і не наважився підійти. Так, вип’ємо ж за сміливість і рішучість, якої часом не вистачає, але яка здатна змінити життя!

Один східний мудрець запитав свого гостя про те, яка різниця між очима і вухами. Той замислився і не знайшов, що йому відповісти. Тоді мудрець сказав: «Чуємо ми не завжди правду, а от очі обдурити неможливо. Вип’ємо ж за те, щоб кожен чув, що бачить. Давайте жити чесно!

Нехай іде все нерівно, важко, але ми впораємося з будь-яким завданням. Адже головна підтримка – у нас самих! Вип’ємо за це!

Якось східний мудрець поділився зі мною своїми спостереженнями. Він сказав, що закохані кохають одне одного лише тому, що вже добре вивчили. З цим висловом не можна не погодитись, адже це тільки спочатку ми закохуємося у зовнішність, і якісь вчинки. Вип’ємо за те, щоби ми були щасливі з тими, кого любимо!

Хтось багато каже, а хтось багато робить. Вип’ємо за те, щоб у житті була рівновага та баланс — робити те, що кажеш!

Давайте вип’ємо за справжніх джигітів, які, навіть не дивлячись на те, що знають, що сексу з жінкою не передбачається, ніколи не відмовлять красивій дівчині у допомозі та захисті. Бо знають, що є ще у світі надія, теорія ймовірності та теорія відносності. Не пощастило цього разу, пощастить іншого! Хай живе математика і наймудріший Ейнштейн!

Роби добре діло і будеш заохочений. Вип’ємо за те, щоб нас ніколи не спіткала ненависть і недоброзичливість до людей. За мирне життя!

В одному гірському аулі жив Осел. З господарем йому пощастило: той його годував, напував і сильно роботою не завантажував. І все було б чудово, так, ось, осляча порода частенько брала своє. Іде Осел, і легко йому й добре, та ось встане й упреться, просто так. Господар все менше і менше йому доручає, а вперта тварина все нахабніша і нахабніша. Не витримав такого джигіт і продав худобу на каменоломні. Уже там і працювати довелося тяжко, і не впертись – батіг напоготові. Так вип’ємо ж за те, щоб вчасно зупиняти свій характер, щоб не прославитися Ослом і не злякати щастя.

Навіть якщо ми очікуємо на несподіване, то це наш вибір. Келих за те, щоб очікування не були марними!

Одного разу один горець високо-високо у горах захотів літати так само високо та красиво як орел. Довго ходив і думав, як би злетіти в небеса. І придумавши спеціальний пристрій розбігся і стрибнув з скелі в обрив, сподіваючись на те, що полетить. Але його пристрій не спрацював і він розбився об каміння. Тож давайте вип’ємо за те, щоб наші мрії і бажання не змушували нас ризикувати всім і робити необдумані вчинки.

Як то кажуть, хто не працює, той не їсть! Вип’ємо за роботу на повний шлунок!

Якось, дуже високо в горах було таке солодке і чисте повітря, що воно сп’яніло від власної крутості і одразу зіпсувалося. Багато джигітів намагалися навчити його, але були отруєні, вдихаючи його. Тож давайте вип’ємо за те, щоб не повторювати його долю і п’яніти тільки від щастя. Ну, і зовсім небагато, від хорошого алкоголю в добрій компанії друзів.

Бажаю жити з достатком у сім’ї, добрим серцем та міцним здоров’ям, як на Кавказі! Вип’ємо за нас!

Давайте вип’ємо за те, щоб здоров’я було міцним, як у кавказців, щоб душа не старіла, щоб були довгими роки. Бажаю прожити гідно всі наші роки!

На Кавказі живуть найміцніші люди, здорові, і загалом довгожителі. За них, за їхнє велике бажання жити і любов до життя.

Люди з Кавказу — найжиттєрадісніші, дружні та гостинні люди. Тому вони є довгожителі. Бажаю всім довгих років життя, міцного здоров’я.

Нехай кожен із нас буде наче гірський орел, такий самий впевнений у собі, швидкий і спритний. Впевненості нам по життю та цілеспрямованості!

Давайте вип’ємо за кавказьке здоров’я, яке ніколи не підведе, за стійкість духу та волелюбність, як у настирливого гірського орла!

Хто не бачив гір Кавказу, багато втратив. Тільки справжні горяни можуть оцінити нічне небо у горах, посипане зірками. Вип’ємо за те, щоб не на самоті насолоджуватися чарами кавказької ночі!

Давайте вип’ємо за те, щоб життя було як на Кавказі: довгим, щасливим і наповненим яскравими подіями! Вип’ємо за п’янке серце любов і оповиту легкістю душу!

Бажаю кожному з нас бути волелюбним та рішучим, як гірський орел. Нехай здоров’я буде міцним, як гарне витримане вино. Нехай щастя буде вищим за гір!

Помолимося за батьків. За їхнє здоров’я, за їхнє довголіття, подякуємо Богові за те, що вони у нас є. Поки живі наші батьки, ми багаті.

Народ Кавказу – сильний, сміливий, здоровий та дружний народ! Тож давайте вип’ємо за те, щоб цей приклад для нас був не лише прикладом, а й реальністю в нашому житті — ми так само будемо щасливими, здоровими і ніщо не зможе нас зупинити!

Здавна вважалося, що кавказці мають богатирське здоров’я і довголіття. Бажаю нам усім жити стільки, скільки кожен із нас собі забажає!

Давайте вип’ємо за те, щоб життя кипіло, щоб здоров’я не підводило, щоб були довгими літа! Нехай у наші будинки ніколи не приходить біда!

Всім відомо, що на Кавказі найбільше довгожителів. Так піднімемо ж келихи за нескінченні роки бадьорого та веселого життя!

Бажаю кожному бути на своєму місці, почуватися комфортно, бути успішним у всьому, займатися улюбленою справою, і ніколи не забувати своє коріння, своїх батьків, свій народ.

Щастя полягає в люблячій та відданій сім’ї, довгих роках життя як на Кавказі та достатком радісних новин! За це й вип’ємо.

Щоб любов була п’янкою і міцною, як пляшка кавказького дорогого вина, а життя довгим і щасливим! Вип’ємо ж до дна за чудове життя!

Наші вчинки зазвичай свідчать про нашу мудрість. Тож нехай наші вчинки завжди процвітають. А відповідно і наша мудрість.

Колись давно один дуже гордий баран відбився від своєї зграї. Але так сталося, що саме в цей час у горах піднявся сильний вітер. Усі барани збилися в купу і вистояли перед ураганом, а той, що гордо пішов, не зміг протриматися того вечора і впав з гори. Тож нехай кожен із нас цінує своїх друзів і завжди буде готовий підставити своє плече другу!

Давайте вип’ємо за те, щоб жити як на Кавказі — довго, щасливо та гідно. Щоб чоловіки були сміливими та мужніми, а жінки вірними та щирими! Вип’ємо ж!

Чому орел літає так високо і так впевнено? Тому що вся його сила — у крилах, упевненість — у кожному помаху крила. Його чуття підказує йому те, що неможливо побачити очима. Так нехай у кожному з нас прокинеться такий орел, який вселяє нам впевненість у кожному кроці, дасть можливість відчувати те, чого не видно. Тоді наш політ по життю буде впевненим та стабільним!

Один мудрий аксакал розповів мені історію. Один чоловік, дуже змучений життям важким вирішив повіситися. Коли дійшло до того, що треба засовувати голову в петлю, він раптом згадав, що в холодильнику залишилася пляшка горілки. Вирішив він наостанок, так би мовити, випити чарку. Випив, і повернувся на колишнє місце, і раптом його осяяло, що в житті щось покращилося. Суть така: пам’ятайте, навіть коли зовсім погано, незабаром життя налагодиться!

Кажуть, що мудрість полягає у вчинках. Тож вип’ємо ж за те, щоб добрих вчинків було більше, і мудрість процвітала!

Якось два молоді джигіти посперечалися, які жінки красивіші. Один стверджував, що брюнетки. Інший вважав, що білявки. Вони вирішили запитати у старійшини. Аксакал похитав головою і сказав: «Справжній джигіт, коли його спитають, брюнетки чи блондинки подобаються йому більше, зобов’язаний відповісти: «Так!» За правильні рішення справжніх чоловіків!

Високо — високо в горах, серед чудових снігових вершин, мешкав найсвіжіший і найвільніший вітер. Він був швидкий як удар блискавки, сильний як дев’ятий вал і сміливий як закоханий юнак! Але одного разу, вирішив він поглянути на світ за межами гірських вершин і спустився в долину. І побачив дивовижну річ, створену людськими руками — це був вітряк. Вирішив вільний вітер ближче роздивитися незрозумілу річ, та так і заплутався в лопатях, що вже ніколи не зміг викрутитись. І з того часу так і крутить він млинові крила і не знає більше іншого життя. Тож давайте вип’ємо за те, щоб ніколи цікавість не позбавляла нас свободи!

Один гірський козел вирішив піднятися на вершину найвищої скелі, щоб показати свою перевагу над іншими. Йому довелося дертися не одну годину, і, коли до піку залишалося зовсім небагато, тварина оступилася і зірвалася вниз. Так піднімемо келихи за те, щоб у нашому житті було якнайменше козлів!

Високо-високо в горах жив баранець. І найбільше у світі він хотів так само, як птах, злітати в небо і бачити всю красу гірської природи з висоти пташиного польоту. Всі друзі та рідні казали йому, що це неможливо, що це шалена ідея, що краще просто щипати траву і ходити з місця на місце, що на більший баран не здатний. Але одного разу, задивившись на небо, баранець відстав від отари і його за загривок схопив і підняв у повітря орел. Баранець зрадів і почав розглядати все довкола. У цей момент орел стиснув пазурі на своїх лапах і зламав баранчику хребет, від чого той помер. А випити хочеться за те, щоб наші бажання не змушували нас ризикувати всім, що маємо.

У кавказців є легенда: коли в сім’ї з’являється дитинка, то на додаток до неї з’являються 100 чортів. Коли їй виповнюється рік, то народжується одне янголятко, а чортів стає на одного менше. І так щороку: число ангелів збільшується, а чортів — зменшується. Піднімемо фужери за те, щоб ми дожили до того моменту, коли чортів не залишиться!

Одного аксакала запитали: «Що таке щастя?». Він відповів: «Щастя – це почута пісня. Пісня душі, яку не заглушив шум думок. Вона завжди звучить, але почути її можна лише тоді, коли дозволяєш світові бути прекрасним. Коли твій погляд на світ та думки про нього чисті». Давайте вип’ємо за те, щоб наші думки були стерильними!

Як кажуть аксакали, у житті людина повинна уникати двох типів людей: тих, яким вона не потрібна, і тих, які не потрібні їй. Так піднімемо келихи за всіх нас, які сидять за цим святковим столом. Нехай кожен з нас завжди буде неодмінно комусь потрібен!

Старий мудрець одного разу промовив вагомі слова: «У житті кожної людини завжди є два шляхи. І якщо ви сумніваєтеся, яким вам йти — зупиніться і не йдіть ні по одному. Давайте вип’ємо за наше з вами розуміння моменту, коли треба зупинитись!

Як вулкан, наймогутніший, щоб у вас кипіла кров. Як ураган найсильніший у вас літали думки. Щоби ваші мрії завжди Бог чув. Як у небі світить сонце, нехай душа ваша світиться. І нехай ваше найпотаємніше бажання справдиться!

Один дурний і гордий баран так сильно хотів бути найкращим у своїй зграї, що видерся на найвищу вершину найвищої гори. Почався сильний вітер, усі барани згуртувалися в череду і встояли, але той баран, на жаль, був один і не зміг встояти перед силою вітру. З його черговим поривом він полетів в ущелину і розбився. Тож вип’ємо за те, щоб у нашій компанії не було таких баранів, а ми були єдиним колективом.

Високо в горах, де небо таке прозоре, що навіть удень видно зірки, а повітря таке чисте, що його можна пити як божественну амброзію, жив один молодий юнак. Жив він у далекому гірському аулі і ніколи не спускався до долини. Був він сильний, могутній і казково здоровий. У його руках металеві підкови гнулися як м’яка глина, а на плечах вільно поміщався найбільший баран із отари його батька. Але настав час юнакові здобути освіту і вирушив він у великий світ. Через недовгий час, прийшов батькам в аул лист, що юнак сильно захворів. Тож давайте вип’ємо за імунітет, бо в нашому світі стільки зарази, що для того, щоб у ньому вижити — у ньому треба народитись і жити!

Далеко – далеко між горами протікає ріка життя, любові та благодаті. І до неї дуже важко дістатися. Бажаю вам скупатися в цій річці і знайти всесвітнє щастя у своє життя. І напитися цієї води живою і пробудити в душі кохання!

Чим довше витримане вино, тим воно насиченіше і багатше на смак. Давайте ж вип’ємо за те, щоб і наше життя з роками ставало ще кращим. Давайте жити зі смаком!