Оригінальні Кавказькі тости - сторінка 2

Хтось багато каже, а хтось багато робить. Вип’ємо за те, щоб у житті була рівновага та баланс — робити те, що кажеш!

Давайте вип’ємо за справжніх джигітів, які, навіть не дивлячись на те, що знають, що сексу з жінкою не передбачається, ніколи не відмовлять красивій дівчині у допомозі та захисті. Бо знають, що є ще у світі надія, теорія ймовірності та теорія відносності. Не пощастило цього разу, пощастить іншого! Хай живе математика і наймудріший Ейнштейн!

Роби добре діло і будеш заохочений. Вип’ємо за те, щоб нас ніколи не спіткала ненависть і недоброзичливість до людей. За мирне життя!

В одному гірському аулі жив Осел. З господарем йому пощастило: той його годував, напував і сильно роботою не завантажував. І все було б чудово, так, ось, осляча порода частенько брала своє. Іде Осел, і легко йому й добре, та ось встане й упреться, просто так. Господар все менше і менше йому доручає, а вперта тварина все нахабніша і нахабніша. Не витримав такого джигіт і продав худобу на каменоломні. Уже там і працювати довелося тяжко, і не впертись – батіг напоготові. Так вип’ємо ж за те, щоб вчасно зупиняти свій характер, щоб не прославитися Ослом і не злякати щастя.

Навіть якщо ми очікуємо на несподіване, то це наш вибір. Келих за те, щоб очікування не були марними!

Одного разу один горець високо-високо у горах захотів літати так само високо та красиво як орел. Довго ходив і думав, як би злетіти в небеса. І придумавши спеціальний пристрій розбігся і стрибнув з скелі в обрив, сподіваючись на те, що полетить. Але його пристрій не спрацював і він розбився об каміння. Тож давайте вип’ємо за те, щоб наші мрії і бажання не змушували нас ризикувати всім і робити необдумані вчинки.

Як то кажуть, хто не працює, той не їсть! Вип’ємо за роботу на повний шлунок!

Якось, дуже високо в горах було таке солодке і чисте повітря, що воно сп’яніло від власної крутості і одразу зіпсувалося. Багато джигітів намагалися навчити його, але були отруєні, вдихаючи його. Тож давайте вип’ємо за те, щоб не повторювати його долю і п’яніти тільки від щастя. Ну, і зовсім небагато, від хорошого алкоголю в добрій компанії друзів.

Кажуть, якщо не обдуриш — не проживеш. Вип’ємо за те, щоб завжди можна було знайти вихід із ситуації без обману та брехні. За чесність!

За те, щоб у коханні щастило, як щастить дурням. А дурням завжди щастить!

В одному маленькому, але гордому гірському селищі жив прекрасний юнак, який мріє про щастя. Він вирушив у далеку дорогу і всюди шукав ту, що стане його долею. Однак, у світі не знайшлося відповіді на його благання. Тоді юнак повернувся додому оплакати свою долю і, крізь сльози горя, роздивився ту саму, в особі, що підросла під час його подорожі, сусідки. Тож давайте вип’ємо за те, щоб нам вистачило сил не соромитися очищаючих сліз і дочекатися свого щастя.

Кажуть, що Кавказ є провідною країною за кількістю довгожителів. Так вип’ємо ж за те, щоб наші роки ніколи не закінчувалися, а життя було інтригуючим і веселим!

Одного разу два орли і кілька мулів йшли гірською дорогою. Але виявилося, що недавній обвал перегородив шлях до їхньої мети. Найстарший мул голосно скомандував розбирати завал. Усі взялися до справи. Підкоряючись авторитету найстарішого, підключився і один із орлів. Він допомагав розбирати каміння та пошкодив крило. А другий орел, оцінив побачене, піднявся над завалом і надав допомогу з іншого боку. Тож вип’ємо за те, щоб вчасно згадувати, що ти орел, а не мул і діяти грамотно, за будь-яких обставин.

Якось одного мудреця запитали: «Що потрібно зробити, щоб бути щасливим?» На що старець відповів: «Що б бути щасливим треба просто бути» Так давайте ж піднімемо наші келихи, щоб ніхто і ніколи, не відповідав би на найпотаємніші запитання так по-дурному!

Хто не бачив гір Кавказу, багато втратив. Тільки справжні горяни можуть оцінити нічне небо у горах, посипане зірками. Вип’ємо за те, щоб не на самоті насолоджуватися чарами кавказької ночі!

Давайте вип’ємо за те, щоб життя було як на Кавказі: довгим, щасливим і наповненим яскравими подіями! Вип’ємо за п’янке серце любов і оповиту легкістю душу!

Бажаю кожному з нас бути волелюбним та рішучим, як гірський орел. Нехай здоров’я буде міцним, як гарне витримане вино. Нехай щастя буде вищим за гір!

Помолимося за батьків. За їхнє здоров’я, за їхнє довголіття, подякуємо Богові за те, що вони у нас є. Поки живі наші батьки, ми багаті.

Народ Кавказу – сильний, сміливий, здоровий та дружний народ! Тож давайте вип’ємо за те, щоб цей приклад для нас був не лише прикладом, а й реальністю в нашому житті — ми так само будемо щасливими, здоровими і ніщо не зможе нас зупинити!

Здавна вважалося, що кавказці мають богатирське здоров’я і довголіття. Бажаю нам усім жити стільки, скільки кожен із нас собі забажає!

Давайте вип’ємо за те, щоб життя кипіло, щоб здоров’я не підводило, щоб були довгими літа! Нехай у наші будинки ніколи не приходить біда!

Всім відомо, що на Кавказі найбільше довгожителів. Так піднімемо ж келихи за нескінченні роки бадьорого та веселого життя!

Бажаю кожному бути на своєму місці, почуватися комфортно, бути успішним у всьому, займатися улюбленою справою, і ніколи не забувати своє коріння, своїх батьків, свій народ.

Щастя полягає в люблячій та відданій сім’ї, довгих роках життя як на Кавказі та достатком радісних новин! За це й вип’ємо.

Щоб любов була п’янкою і міцною, як пляшка кавказького дорогого вина, а життя довгим і щасливим! Вип’ємо ж до дна за чудове життя!

Наші вчинки зазвичай свідчать про нашу мудрість. Тож нехай наші вчинки завжди процвітають. А відповідно і наша мудрість.

Колись давно один дуже гордий баран відбився від своєї зграї. Але так сталося, що саме в цей час у горах піднявся сильний вітер. Усі барани збилися в купу і вистояли перед ураганом, а той, що гордо пішов, не зміг протриматися того вечора і впав з гори. Тож нехай кожен із нас цінує своїх друзів і завжди буде готовий підставити своє плече другу!

Давайте вип’ємо за те, щоб жити як на Кавказі — довго, щасливо та гідно. Щоб чоловіки були сміливими та мужніми, а жінки вірними та щирими! Вип’ємо ж!

Бажаю жити з достатком у сім’ї, добрим серцем та міцним здоров’ям, як на Кавказі! Вип’ємо за нас!

Давайте вип’ємо за те, щоб здоров’я було міцним, як у кавказців, щоб душа не старіла, щоб були довгими роки. Бажаю прожити гідно всі наші роки!

На Кавказі живуть найміцніші люди, здорові, і загалом довгожителі. За них, за їхнє велике бажання жити і любов до життя.

Люди з Кавказу — найжиттєрадісніші, дружні та гостинні люди. Тому вони є довгожителі. Бажаю всім довгих років життя, міцного здоров’я.

Нехай кожен із нас буде наче гірський орел, такий самий впевнений у собі, швидкий і спритний. Впевненості нам по життю та цілеспрямованості!

Давайте вип’ємо за кавказьке здоров’я, яке ніколи не підведе, за стійкість духу та волелюбність, як у настирливого гірського орла!

Найголовніші в житті людини люди — це ті, хто подарував їй життя, це її батьки. І якщо людина поважає, любить і шанує своїх батьків, у неї завжди все буде добре, Бог благословить її за це. Ну а якщо забути і погано відгукуватися про маму чи тата, то людина шукатиме своє щастя і не розумітиме, що воно починається там, де почалося життя. За батьків, за наше джерело благополуччя у всьому.

Всім відомо, що на Кавказі не одне гуляння не обходиться без тосту за жінок. Давайте піднімемо келихи за чарівних і мудрих представниць прекрасної статі, що знаходяться поряд з нами.

Високо в горах, де небо обіймається з вершинами гір, жив великий мудрець. Його мудрість була така велика і відома, що радитися з ним приходили найголовніші вожді навколишніх племен, і ніколи вони не були розчаровані в його порадах. Але одного разу велике лихо прийшло в одне з навколишніх сіл, почали вмирати домашні тварини. І ніхто не міг зрозуміти причини цього нещастя. І тоді старійшини вирішили звернутися за допомогою до мудреця. Вислухав їх мудрець і сказав: Це вам, шановні, до ветеринара треба! Тож давайте вип’ємо за те, щоб кожен займався своєю справою, і якщо у вас виникає проблема, звертайтеся до профільного фахівця! За спеціалістів свого профілю!

Якось одна дуже мудра людина нічого не сказала.

Високо в горах, серед прекрасних гірських пейзажів, де хмари чіпляються своїми пасмами за білі вершини, на розкішній галявині, повній смарагдової траві, жив-був один гірський козел. І поводив цей козел себе так, як справжнісінький козел – весь час репетував не своїм голосом і норовив когось підчепити на роги або зачепити своїм кудлатим боком. Був він настільки злий, що настав той день, коли довкола зовсім нікого не залишилося. І тоді козел захирів від смутку та здох. І ще довго-довго його самотні кісточки біліли серед прекрасної долини. Тож давайте ж вип’ємо за те, щоб яка б нас не оточувала природа, ми ніколи не були б цапами! Тому що козли вмирають на самоті!

Якось одного мудрого гірського старця запитали: «Чому людина не літає, як птах?». На що мудрець відповів: «Кожен літає по своєму, думки – найкращі крила для людини!» Тож давайте вип’ємо за аеродинаміку, яка дає людині можливість стати подібною до птаха!

Одного разу, один володар далеких країн, переодягся в простолюдина і спустився в аул, подивитися, як живуть місцеві жителі, та й щоб обрати собі дружину. Сподобалися йому троє дівчат. Запросив він їх у палац, сказавши, що владика шукає собі ту, з якою розділить трон. Дві дівчини прийшли в призначений час, одягнені в найдорожчі оздоблення, а третя так і не з’явилася. На другий день він знову спустився в аул, дізнався, де проживає дівчина і прийшов до неї додому. Дівчина проживала в найбіднішому будинку та у величезній родині. Цар запитав, чому вона не прийшла до його палацу, чому не захотіла стати дружиною, стати багатою? Дівчина відповіла, що сім’ю, кохання, честь та щастя неможливо купити ні за які гроші світу. Так, вип’ємо ж друзі за те, щоб сім’ї були в порядку, щоб нас любили не за наш заробіток, а за нашу душу, щоб щастя було в кожному домі, і щоб ніхто не сумнівався в нашій честі!

Одного разу, одного гірського довгожителя запитали: «Шановний, кажуть, що вам скоро виповниться сто двадцять років, скажіть у чому секрет вашого довголіття?» На що мудрий старець відповів глибокодумним довгим мовчанням. І тільки коли запитувач пішов, так і не дочекавшись відповіді, старий зиркнув хитрим оком: «Секрет мій простий, завжди тримай язик за зубами і не відповідай на дурні запитання». Тож давайте вип’ємо за мудрість, що дозволяє відрізняти дурні питання від розумних!

У далекі часи, високо в горах, жив-був один багатий чоловік. Був він багатий завдяки своїй череді овець яких він пестив і плекав як рідних дітей. І ось одного разу прийшло до нього в хату лихо, злодії вкрали всіх його овець. І зрозумів тоді він, що його сім’я залишилася без нічого і помруть вони голодною смертю. Але через кілька днів він побачив, що йдуть до нього його друзі і веде кожен по кілька овець йому в дар! Тож вип’ємо ж за справжніх друзів і щоб їх було багато!

Кавказька мудрість говорить: «Хочеш знайти сильне кохання – шукай закохану жінку. Хочеш знайти віддане кохання — шукай вірну дружину. Хочеш знайти вічне кохання — ніколи не забувай дорогу до материнського будинку». Вип’ємо за безмежне і вічне кохання наших матерів!

Якось до мудреця прийшов юнак. Він спитав мудреця:
– Що таке щастя?
Мудрець, трохи подумавши, сказав:
— Щастя — поняття розтяжне. Для матері щастя – це немовля, для купця – новий кінь. Кожен вибирає собі те, що йому важливіше. От і подумай, чого ти хочеш, що любиш?
Тож вип’ємо за те, щоб кожен з нас усвідомив, у чому його власне щастя.

Десь далеко в горах, де промені сонця, насилу, можуть обдарувати пестощами гірські піки… Там, у маленькому селі, жило чудове плем’я горців. Кожен його представник був гарний, розумний та ідеальний. Але нажаль. Ніхто у світі не зміг захопитися цим фактом. Адже жодна душа про нього просто не знала. Тож вип’ємо за те, щоб наші переваги завжди знаходили відповідну увагу і могли бути оцінені оточуючими.

Кажуть, що на Кавказі багато довгожителів, бо там чудовий клімат. Це дійсно так, але не це головне. Головне для довгого щасливого життя – це дружба, кохання та підтримка близьких людей. Решта не так важливо. Тож давайте піднімемо келихи за те, щоб у нас все це було.

Як кажуть на Кавказі, годуй барана змолоду, щоб було що їсти на старості. Давайте вип’ємо за те, щоб ми берегли здоров’я в молодості і в старості не витрачали гроші на лікування.

У горах жила людина. Почався сильний ураган, до нього постукали троє мандрівників. Вони попросили ночівлю. Але будинок був маленький, і помістився б лише один мандрівник. І тоді вони назвали себе, Гроші, Щастя та Любов. Хазяїн пустив Любов. Увійшла Любов, з’явилося Щастя, прийшли Гроші.

Один маленький, але дуже гордий баранчик вирішив відірватися від стада, і його з’їли вовки. Давайте вміти дружити і ніколи не забувати про друзів.