Стоять три богатирі на роздоріжжі доріг і читають:
“Направо підеш – смерть знайдеш,
прямо підеш – голову залишиш на дорозі,
ліворуч підеш – ідіотом станеш”.
Перший богатир пішов праворуч.
Йшов, йшов, смерті не знайшов.
Другий богатир пішов прямо і бачить
на дорозі велика голова. Хотів він зрушити її,
та не зміг і залишив на дорозі.
Третій богатир пішов ліворуч.
Чи довго, чи коротко йшов, бачить – Змій Горинич.
Дві голови сплять, а третя дивиться.
Відрубав богатир йому голову, а дві прокинулися.
і шиплять: “Ну, ідіот, ну, ідіот!”
Вип’ємо за те, щоб кожен сміливо йшов своїм шляхом,
як би не пудрили йому мізки!

>>

 

 

Як мудро зауважив Ґете, юнацькі вади
не слід зберігати до старості,
бо старість приносить свої.
Так вип’ємо ж за мудрість,
яка говорить: кожному – своє.

>>

Бик скаржився ослу:
– Розчарувався я в коровах: ліниві,
товсті, дурні.
– Мабуть, я теж розчаруюсь у коровах, –
відповідав осел.
– А ти чому? – здивувався бик.
– Розумієш, якщо я розчаруюсь у людях,
то отримаю по хребту, а якщо в коровах –
то це цілком безпечно…
Друзі, пропоную випити за те, щоб ми
ніколи не розчаровувалися у людях!

>>

Плили на кораблі купець та вчений.
Купець був багатий і віз із собою багато товарів,
а вчений нічого не мав. Піднялася на морі буря,
і корабель зазнав аварії.
Врятувалися лише купець та вчений.
Вони вчепилися за колоду, і хвиля винесла їх на берег.
Бачить купець, що вчений пригорюнився,
і каже йому:
– А тобі що сумувати? Це я своє багатство втратив,
а твоє – все з тобою.
Піднімемо келих за те багатство,
яке не можна втратити – за розум!

>>

Жила-була дівчина незрівнянної краси,
але в неї не було ні чоловіка, ні нареченого.
Справа в тому, що поряд з нею жив мудрець, і він сказав:
– Той, хто зважиться поцілувати красуню – помре!
Всі знали, що мудрець ніколи не помилявся,
тому сотні відважних джигітів дивилися
на дівчину здалеку, не наважуючись навіть
підійти до неї. І раптом одного разу з’явився юнак,
який з першого погляду, як і всі інші,
закохався у красуню. Але він миттєво переліз
через огорожу, підійшов та поцілував дівчину.
– Ах! – вигукнули джигіти. – Зараз він помре!
Але юнак поцілував дівчину ще раз і ще.
І вона відразу погодилася вийти за нього заміж.
– Але як же так? – Вигукнули інші джигіти.
– Ти, мудрець, передрікав, що той хто поцілує
красуню – помре?!
– Так і буде, – відповів мудрець. – Але я ніколи
не казав, що це станеться зараз.
Він помре колись потім, коли після
багатьох років щасливого життя настане його термін.
Тож вип’ємо за тих, хто вміє уважно слухати.
Навіть такі довгі тости!

>>

 

 

Лев, осел та лисиця вирішили жити разом
і вирушили на полювання. Вони наловили
багато здобичі, і лев звелів ослу її поділити.
Осел розділив видобуток на три рівні частки
і запропонував леву обирати. Розсердився лев,
зжер осла, а ділити наказав лисиці.
Лисиця звалила весь видобуток в одну купу,
а собі залишила лише зовсім небагато
та запропонувала леву зробити вибір.
Запитав її лев: “У кого ти навчилася
так добре ділити?
– “У з’їденого віслюка!” – відповіла лисиця.
Вип’ємо за те, щоб вчитися на помилках інших,
а не на своїх власних.

>>

Вовки хотіли напасти на отару овець, але ніяк
це їм не вдавалося, бо овець сторожили
Великі собаки. Тоді вирішили вони досягти
свого хитрістю і послали вівцям послів
з проханням видати собак: через них, мовляв, і пішла
ворожнеча, і якщо їх видадуть, то між вовками
і вівцями запанує вічний мир.
Вівці не подумали, що з цього може вийти,
та видали собак.
Тоді вовки легко розправилися з
беззахисною отарою.
Вип’ємо ж за те, щоб не уподібнюватися
ні вовкам, ні вівцям.

>>

Як сказав один мудрий чоловік:
– Не смерть, а життя є випробуванням мужності.
То ж витримаємо з честю це випробування!

>>

Чим більше ми шукаємо сенс життя,
тим менше його у нашому житті.
І навпаки. Відкидаючи сенс життя,
ми наповнюємо своє життя великим змістом.
Так не шукатимемо ж пригод на свою голову!

>>