Оригінальні Кавказькі тости

Вип’ємо за мудрість кавказьких людей, за красу кавказьких жінок, за силу кавказьких чоловіків, за любов до людей похилого віку та дітей. Цей славний народ існує давно, а існуватиме ще довше, адже час благоволить сильним, а життя сміливим!

Якось одного мудреця запитали: «У чому секрет щастя?». на що він з подивом відповів: «А мені навіщо знати, я мудрий, а це питай у щасливих». Так вип’ємо ж за те, щоб нам ставили правильні питання і ми знали в чому секрет щастя.

Народ Кавказу дуже дружний і міцний. Взаємовиручка і відданість, патріотизм і вірність — незамінні складові, за якими й дізнаються про цю національність. Пропоную тост: нехай ми будемо також сильними, як цей народ і ніщо не зрушить нас зі шляху!

В одному гірському аулі жила чудова дівчина. Часто вона спостерігала за польотом орла в небі і їй захотілося приручити цього гордого птаха. Але дівчині навіть не вдалося впіймати орла. Тож піднімемо келихи за те, щоб ніхто не зміг підкорити нас своїй волі.

Якось старого запитали про дружбу, мовляв, чому легше посвариться з кращим другом, ніж ворога перетворити на свого союзника? На що східний мудрець відповів так: «А що легше, розбити посудину, чи склеїти її, їсти чи готувати обід?». Адже створювати щось набагато важче, ніж руйнувати. Вип’ємо ж за те, щоби перше нам давалося з легкістю!

Красива природа на Кавказі та який привітний народ! Ліс у горах могутній і непереможний. Піднімемо келих за те, щоб природа дала нам свою силу та здоров’я, а ми у відповідь поважали її та зважали на неї!

Не відав світ ще такої доброї людини. Ця людина мала велику череду баранів, роботу та багатство. І в одну мить склалися так всі обставини, що втратила вона всього. Чоловік довго думав: за що? Я ж добра людина! Він звичайно засмутився, але серце його не запекло. Пройшло зовсім небагато часу, як йому дісталися величезної величини володіння! З того часу проста існує істина: все, що не робиться – робиться на краще!

Одна людина, яка хотіла багатства, знайшла записку, в якій написано зашифровану карту і план, де закопано скарб. Його було важко знайти, але людина з надією розбагатіти вирушила в гори шукати скарб. Багато їй довелося долати перешкодити, щоб розпізнати місце скарбу. І ось, зовсім знемагаючи, чоловік раптом дістався скарбу. Побачивши золотистий ящик, людина відчинила його. І замість того щоб побачити там гори золота та прикрас, вона побачила там лише записку з написом: «якщо в тебе є кмітливість — ти зміг знайти цей скарб — значить золота і грошей зможеш у житті досягти сам».

Давайте, вип’ємо за те, щоб наше життя було таке ж велике і красиве, як Кавказькі гори. Щоб гармонія в нашій душі була такою, якою вона зазвичай буває, коли милуєшся видом природи Кавказу. І любов у нас була чиста, пристрасна і щира, щоб ми могли любити, як справжній кавказький народ!

Молодий кавказець повів дівчину в кіно. І яке кіно без поцілунків.
Ззаду сиділа жінка похилого віку, яка зробила зауваження:
— Чи могли б ви цілуватися не в публічному місці?
— Я не проти, але дружина вдома.
Вип’ємо ж за те, щоб ми цілували лише своїх дружин!

На Кавказі археологи знаходять глиняні глеки, створені спеціально для вина ще задовго до нашої ери. Наші предки любили вино і особливо до нього ставилися. Хто ми, щоб не поважати звичаї предків? Піднімемо і ми келихи так само, як багато років тому піднімали наші попередники та вип’ємо за традиції!

Кажуть, що навіть найбурхливіша гірська річка бере свій початок з невеликого мирного джерела. І що через те, що на шляху цього мирного струмка зустрічаються ущелини, скелі та урвища, він перетворюється на стрімкий, що іноді несе загибель, потік. Тож давайте вип’ємо за те, що які б перешкоди не зустрічалися на нашому шляху, ми ніколи б не забували якими ми були на самому початку і про мету, якої ми прагнули!

За синім туманом, за чорними горами мила дівчина жила. Завжди сумувала, що вона одна. Запитала вона свого батька: де ж принц мій на білому коні? Гей, дочко, сказав батько, ти будь мені доброю помічницею, а все інше в житті додасться. Давайте спочатку думати про людей, а потім про себе!

Високо в горах, на білій вершині жив один аксакал. З усієї округи до нього приїжджали люди, щоб спитати пораду. Та ось біда, жив він справді високо на важкодоступній скелі. Тому за порадою до нього могли піднятися лише дуже міцні та витривалі люди. Тож давайте ж вип’ємо за здоров’я і силу, оскільки без них, навіть наймудріша порада нікому не допоможе!

Гірською дорогою йшли три незнайомі один з одним грузини. Раптом почався каменепад, і дивом усі мандрівники вціліли. Тож вип’ємо за те, щоб провидіння завжди берегло нас і наших супутників.

Високо в горах, жило горде, але дуже нечисленне плем’я горян. Жили вони власним укладом і майже ніколи не спускалися в долину. Але славилося це плем’я на околицях, своїми красунями. Тому знаходилися сміливці, які намагалися їх вкрасти. Але зазвичай усе це закінчувалося сумно, сміливці не поверталися назад у долину. Тож давайте вип’ємо за жінок, які ніколи не випускають свій видобуток!

Жив в одному селі, що біля підніжжя скель та крутого повороту річки один хлопець. І все в нього було добре, він був здоровим і сильним, та й розум був неабиякий. Але не знав він чим йому займатися. Подивиться як полює сусід, приходить зі здобиччю, дістане батьківську рушницю, збере спорядження і піде полювати, а по дорозі побачить як рибачить інший сусід, стрепенеться, сяде на берег, змайструє вудку закине в річку поплавець, як тут з ринку повертається третій сусід. .. Так вип’ємо ж за те, щоб кожен знаходив свій шлях сам, а не за чужим прикладом!

Старе добре прислів’я, про пророка Мухаммеда і непокірну гору, живе на землі не одну сотню років. Ми піднімаємо свої келихи за те, щоб тобі щастило більше ніж Мухамедду, і всі гори, які зустрінуться на твоєму шляху, йшли до тебе самі.

Якось Ілліко підійшов до швидкої гірської річки. Не перейти її вбрід, не переплисти. Але шлях його, як не крути, лежав через непокірний потік. Не розгубився гордий джигіт і спорудив місток. І сам його перейшов і багато хто після нього, а будівельнику хвалу підносили. Так вип’ємо ж за винахідливість та вміння перетворити особисте благо на позитивну репутацію.

Пропоную випити за те, щоб усі ми мали кавказьке здоров’я, у нашому домі був достаток, а наші вчинки були мудрими та розважливими!

Кавказці відрізняються відмінним здоров’ям та довгими роками життя. Тож нехай вам живеться, як на Кавказі, міцного здоров’я і довголіття!

Одного разу Нона запитала у Мани, чи знає вона, яким має бути справжній чоловік. Мана подумала та відповіла, що справжній чоловік ніколи не плаче і завжди носить свою жінку на руках. Так, вип’ємо ж за справжніх чоловіків, які якщо і пускають чоловічу сльозу, тільки від цибулі і здатні підняти свою даму.

Кавказька мудрість говорить: порожній посуд підлягає негайному наповненню! Так наповнимо ж келихи, чарки, фужери, чашки, блюдця, тарілки і вип’ємо за повноту подій, що підносять унікальність нашого життя, як цей посуд прикрашає оригінальні страви!

Величні кавказькі гори. Вони таять у собі стільки нерозвіданого, мужні та прекрасні, душа радіє дивлячись на них! Піднімемо келих за красу природи, яка дає не лише радість споглядання, а й здоров’я!

З давніх-давен існує притча: жили на землі два брати. Коли вони йшли до храму, на їхньому шляху зустрівся бідний чоловік, який просив милостиню. Один брат розлютився на нього і пройшов мимо, а другий, діставши останні гроші, віддав їх бідній людині. Коли вони почали молитися у храмі Богові про багатство, Бог сказав одному з братів: «Як же ти хочеш стати багатим, якщо ти душею бідний?», і не благословив його. А на другого вилив усяке багате благословення за його добре серце. Тож вип’ємо за нашу душевну доброту. Пам’ятайте життя – бумеранг!

У мудреця запитали:
— Чому буває, що у людей кохання минає?
— Тому що кохання це полум’я, в яке постійно треба підкидати вугілля!

Один дуже старий чоловік, який прожив багато років, сказав таку мудрість: «Ніколи не зрікайся брата свого і не забувай жінку, яка тебе народила». Під дзвін келихів давайте урочисто пообіцяємо, що ми ніколи не відвернемося від наших рідних та близьких.

Гірський орел прилетів до бідної людини, яка мріяла розбагатіти і піднесла йому записку зі словами: «якщо ти бідний і жебрак — закрий очі і дивися на своє багатство». Давайте піднімемо келихи за те, щоб ми вміли мріяти і тоді все бажане обов’язково здійсниться!

Маленький хлопчик Ашот вечорами любив, відкривши рот від захоплення, дивитись на зоряне небо. Після цього він йшов до бабусі і питав: «чому зірки світяться?». Так було щовечора, він ставив одне й те саме запитання, але бабуся не знала відповіді. Якось бабуся раптом сама перейнялася інтересом з цього питання і сходила до бібліотеки, де отримала інтелектуальний екстаз. Давайте вип’ємо за те, щоб допитливість не покидала нас до найглибшої старості!

Далеко в горах, серед гірських джерел, у яких вода така крижана, що губи, що п’ють її німіють за кілька секунд і така чиста, що якщо налити її в келих, то може здатися, що там її немає, жив гірський баран. Був він прекрасний собою, жив постійно харчуючись найсоковитішою та найсмачнішою травою, що росла на гірських схилах недоступних іншим менш спритним тваринам. І все було в нього чудово, поки одного дня йому не захотілося кохання. І ось із похмурим від бажання розумом, якось він побачив у долині стадо тварин, серед яких було багато привабливих представниць його виду. Збожеволівши у своїй пожадливості, баран кинувся зі скелі до них …і звернув собі шию, впавши з високої скелі. Тож давайте вип’ємо за те, щоб навіть найчистіше почуття — бажання любові не робило нас баранами!

Одного разу, мій друг, котрий родом із Кавказу розповів мені одну мудрість. Вона говорить про те, що люди, на жаль, більше сумують про те, що не варте нашої уваги. Але вони зовсім не засмучуються через те, що минає життя. Що ж, нехай кожен прожитий день буде незабутнім та неповторним.

Один мій знайомий, який мешкає на Кавказі, розповів мені стару мудрість. Виявляється, людину порівнюють із річкою. Адже вона, так само, як і річка, може бути спокійною, а може й вирувати, а може й захлеснути когось своєю хвилею. Так вип’ємо ж за те, щоб життя наше проходило рівно і тихо, як спокійна річка. Нехай на нашому шляху зустрічається якнайменше порогів!

Одного разу, в бурю, плив корабель одного багатого купця, а з ним був поет, коли корабель підпливав до берега, він напоровся на рифи і корабель зазнав аварії, купець втратив своє багатство, а поет був щасливий, адже все його багатство в ньому, так не будемо ж забувати про те багатство, яке не можна втратити.

Одна людина попросила Бога достатку. А Бог їй сказав вилізти на найвищу і найкрутішу гору. Людина, в непорозумінні навіщо їй лізти на гору, — відмовилася… І залишився він бідний на всі свої віки. Давайте будемо в житті ми завжди мудрі і пам’ятатимемо, що для досягнення будь-якого блага потрібно завжди докладати зусиль. Ніколи нічого просто так нам у житті не дається!

Якось гроза мало не до смерті налякала молоду дівчину, яка відпочивала в лісі з десятьма незнайомими кавказцями. Так вип’ємо ж за те, друзі, щоб, незважаючи на жодні життєві негаразди, ми завжди трималися разом.

Одного разу один гірський орел вилетів на полювання. Довго літав він у пошуках їжі, але нічого не пасувало його вибірковому смаку. Мишка була занадто мала, для такого джигіта. Овечка — надто гидко мекала. Ну, а на ховраха, орел взагалі не дивився — набрид до смерті. Так, перебираючи, він натер крила і втратив усі сили. Довелося лягати спати, так і не поївши. Тож вип’ємо за те, щоб здійснюючи вибір, ми завжди могли вчасно зупинитися на відповідному варіанті.

Якось хлопчик запитав у старого чому на небі так багато зірок, на що старий відповів:
— Кожна зірка це душа однієї прекрасної людини і кожен, хто прожив гідне життя, потрапляє на небо і залишає свій слід там.
Тож вип’ємо за те, щоб усі ми прожили гідне життя і стали зірками.

Людське життя подібне до маленького кущика, що росте, ми ростемо, набираємося досвіду. Як і маленький кущ ми вбираємо все найкраще що нам дають. Коли людина досягне певного віку, вона стане самодостатньою і розквітне як дерево, так вип’ємо ж за те, щоб усі ми в певний момент розцвіли.

Нехай кров буде гаряча, як жаркий вогонь. Хай буде ваша душа п’яна, як солодкий лікер. Нехай буде віра висока – вище за всі гори!

Десь там далеко на весіллі вкрали наречену. На викуп у нареченого вимагали розповісти таємницю. Наречений сказав: «Колись давно, коли я ще був зовсім маленький, мені наснився сон. Сон про те, що я одружився з дівчиною схожою як дві краплі на мою дружину і ми жили дуже щасливо». Давайте ж вип’ємо за те, щоб усі гарні сни збувалися.

На Кавказі жила бала сім’я і були у них діти, одного разу чоловік вирішив перевірити як дружина дивиться за його дітьми, і переодягнувся у вовка і прийшов до своєї родини, дружина побачила його у вигляді вовка і не впізнала, взяла рушницю і застрелила його, захищаючи своїх. дітей. Так вип’ємо за те, щоб у кожній родині панувала довіра, взаєморозуміння та любов!

Вип’ємо, друзі, за те, щоб кохання у кожного з нас було великим, як Кавказькі гори, щоб щастя виблискувало, як річка, що тече з їхніх вершин і здоров’я було міцне, як дерева, що ростуть поруч із ними.

Які ж красиві і величні ці Кавказькі гори. А яке там повітря, таке почуття, що тільки там можна дихати на повні груди. Скільки прекрасних історій пов’язано з ними і скільки мудрості вони таять у собі. Тож вип’ємо за те, щоб у будь-якій ситуації ми були такими ж як ці гори: величними, стійкими та мудрими.

Існує повір’я, що кавказці можуть дожити до 100 років, бо допомагає їм чарівна квітка життя. можливо і так, але більшою мірою це відбувається тому, що кожен з нас має орлине серце: добре, скромне, чуйне і милосердне. Так вип’ємо ж за орлині серця, нехай їх буде якнайбільше навколо!

Хтось багато каже, а хтось багато робить. Вип’ємо за те, щоб у житті була рівновага та баланс — робити те, що кажеш!

Давайте вип’ємо за справжніх джигітів, які, навіть не дивлячись на те, що знають, що сексу з жінкою не передбачається, ніколи не відмовлять красивій дівчині у допомозі та захисті. Бо знають, що є ще у світі надія, теорія ймовірності та теорія відносності. Не пощастило цього разу, пощастить іншого! Хай живе математика і наймудріший Ейнштейн!

Роби добре діло і будеш заохочений. Вип’ємо за те, щоб нас ніколи не спіткала ненависть і недоброзичливість до людей. За мирне життя!

В одному гірському аулі жив Осел. З господарем йому пощастило: той його годував, напував і сильно роботою не завантажував. І все було б чудово, так, ось, осляча порода частенько брала своє. Іде Осел, і легко йому й добре, та ось встане й упреться, просто так. Господар все менше і менше йому доручає, а вперта тварина все нахабніша і нахабніша. Не витримав такого джигіт і продав худобу на каменоломні. Уже там і працювати довелося тяжко, і не впертись – батіг напоготові. Так вип’ємо ж за те, щоб вчасно зупиняти свій характер, щоб не прославитися Ослом і не злякати щастя.

Навіть якщо ми очікуємо на несподіване, то це наш вибір. Келих за те, щоб очікування не були марними!

Одного разу один горець високо-високо у горах захотів літати так само високо та красиво як орел. Довго ходив і думав, як би злетіти в небеса. І придумавши спеціальний пристрій розбігся і стрибнув з скелі в обрив, сподіваючись на те, що полетить. Але його пристрій не спрацював і він розбився об каміння. Тож давайте вип’ємо за те, щоб наші мрії і бажання не змушували нас ризикувати всім і робити необдумані вчинки.