Вип’ємо за мудрість кавказьких людей, за красу кавказьких жінок, за силу кавказьких чоловіків, за любов до людей похилого віку та дітей. Цей славний народ існує давно, а існуватиме ще довше, адже час благоволить сильним, а життя сміливим!

Якось одного мудреця запитали: «У чому секрет щастя?». на що він з подивом відповів: «А мені навіщо знати, я мудрий, а це питай у щасливих». Так вип’ємо ж за те, щоб нам ставили правильні питання і ми знали в чому секрет щастя.

Народ Кавказу дуже дружний і міцний. Взаємовиручка і відданість, патріотизм і вірність — незамінні складові, за якими й дізнаються про цю національність. Пропоную тост: нехай ми будемо також сильними, як цей народ і ніщо не зрушить нас зі шляху!

В одному гірському аулі жила чудова дівчина. Часто вона спостерігала за польотом орла в небі і їй захотілося приручити цього гордого птаха. Але дівчині навіть не вдалося впіймати орла. Тож піднімемо келихи за те, щоб ніхто не зміг підкорити нас своїй волі.

Красива природа на Кавказі та який привітний народ! Ліс у горах могутній і непереможний. Піднімемо келих за те, щоб природа дала нам свою силу та здоров’я, а ми у відповідь поважали її та зважали на неї!

Не відав світ ще такої доброї людини. Ця людина мала велику череду баранів, роботу та багатство. І в одну мить склалися так всі обставини, що втратила вона всього. Чоловік довго думав: за що? Я ж добра людина! Він звичайно засмутився, але серце його не запекло. Пройшло зовсім небагато часу, як йому дісталися величезної величини володіння! З того часу проста існує істина: все, що не робиться – робиться на краще!

 

 

Одна людина, яка хотіла багатства, знайшла записку, в якій написано зашифровану карту і план, де закопано скарб. Його було важко знайти, але людина з надією розбагатіти вирушила в гори шукати скарб. Багато їй довелося долати перешкодити, щоб розпізнати місце скарбу. І ось, зовсім знемагаючи, чоловік раптом дістався скарбу. Побачивши золотистий ящик, людина відчинила його. І замість того щоб побачити там гори золота та прикрас, вона побачила там лише записку з написом: «якщо в тебе є кмітливість — ти зміг знайти цей скарб — значить золота і грошей зможеш у житті досягти сам».

Давайте, вип’ємо за те, щоб наше життя було таке ж велике і красиве, як Кавказькі гори. Щоб гармонія в нашій душі була такою, якою вона зазвичай буває, коли милуєшся видом природи Кавказу. І любов у нас була чиста, пристрасна і щира, щоб ми могли любити, як справжній кавказький народ!

Молодий кавказець повів дівчину в кіно. І яке кіно без поцілунків.
Ззаду сиділа жінка похилого віку, яка зробила зауваження:
— Чи могли б ви цілуватися не в публічному місці?
— Я не проти, але дружина вдома.
Вип’ємо ж за те, щоб ми цілували лише своїх дружин!

На Кавказі археологи знаходять глиняні глеки, створені спеціально для вина ще задовго до нашої ери. Наші предки любили вино і особливо до нього ставилися. Хто ми, щоб не поважати звичаї предків? Піднімемо і ми келихи так само, як багато років тому піднімали наші попередники та вип’ємо за традиції!

Кажуть, що навіть найбурхливіша гірська річка бере свій початок з невеликого мирного джерела. І що через те, що на шляху цього мирного струмка зустрічаються ущелини, скелі та урвища, він перетворюється на стрімкий, що іноді несе загибель, потік. Тож давайте вип’ємо за те, що які б перешкоди не зустрічалися на нашому шляху, ми ніколи б не забували якими ми були на самому початку і про мету, якої ми прагнули!

За синім туманом, за чорними горами мила дівчина жила. Завжди сумувала, що вона одна. Запитала вона свого батька: де ж принц мій на білому коні? Гей, дочко, сказав батько, ти будь мені доброю помічницею, а все інше в житті додасться. Давайте спочатку думати про людей, а потім про себе!