Вип’ємо за мудрість кавказьких людей, за красу кавказьких жінок, за силу кавказьких чоловіків, за любов до людей похилого віку та дітей. Цей славний народ існує давно, а існуватиме ще довше, адже час благоволить сильним, а життя сміливим!

 

 

Якось одного мудреця запитали: «У чому секрет щастя?». на що він з подивом відповів: «А мені навіщо знати, я мудрий, а це питай у щасливих». Так вип’ємо ж за те, щоб нам ставили правильні питання і ми знали в чому секрет щастя.

Народ Кавказу дуже дружний і міцний. Взаємовиручка і відданість, патріотизм і вірність — незамінні складові, за якими й дізнаються про цю національність. Пропоную тост: нехай ми будемо також сильними, як цей народ і ніщо не зрушить нас зі шляху!

В одному гірському аулі жила чудова дівчина. Часто вона спостерігала за польотом орла в небі і їй захотілося приручити цього гордого птаха. Але дівчині навіть не вдалося впіймати орла. Тож піднімемо келихи за те, щоб ніхто не зміг підкорити нас своїй волі.

Високо в горах, жило горде, але дуже нечисленне плем’я горян. Жили вони власним укладом і майже ніколи не спускалися в долину. Але славилося це плем’я на околицях, своїми красунями. Тому знаходилися сміливці, які намагалися їх вкрасти. Але зазвичай усе це закінчувалося сумно, сміливці не поверталися назад у долину. Тож давайте вип’ємо за жінок, які ніколи не випускають свій видобуток!

 

 

Жив в одному селі, що біля підніжжя скель та крутого повороту річки один хлопець. І все в нього було добре, він був здоровим і сильним, та й розум був неабиякий. Але не знав він чим йому займатися. Подивиться як полює сусід, приходить зі здобиччю, дістане батьківську рушницю, збере спорядження і піде полювати, а по дорозі побачить як рибачить інший сусід, стрепенеться, сяде на берег, змайструє вудку закине в річку поплавець, як тут з ринку повертається третій сусід. .. Так вип’ємо ж за те, щоб кожен знаходив свій шлях сам, а не за чужим прикладом!

Старе добре прислів’я, про пророка Мухаммеда і непокірну гору, живе на землі не одну сотню років. Ми піднімаємо свої келихи за те, щоб тобі щастило більше ніж Мухамедду, і всі гори, які зустрінуться на твоєму шляху, йшли до тебе самі.

Якось Ілліко підійшов до швидкої гірської річки. Не перейти її вбрід, не переплисти. Але шлях його, як не крути, лежав через непокірний потік. Не розгубився гордий джигіт і спорудив місток. І сам його перейшов і багато хто після нього, а будівельнику хвалу підносили. Так вип’ємо ж за винахідливість та вміння перетворити особисте благо на позитивну репутацію.

Пропоную випити за те, щоб усі ми мали кавказьке здоров’я, у нашому домі був достаток, а наші вчинки були мудрими та розважливими!

Кавказці відрізняються відмінним здоров’ям та довгими роками життя. Тож нехай вам живеться, як на Кавказі, міцного здоров’я і довголіття!

 

 

Одного разу Нона запитала у Мани, чи знає вона, яким має бути справжній чоловік. Мана подумала та відповіла, що справжній чоловік ніколи не плаче і завжди носить свою жінку на руках. Так, вип’ємо ж за справжніх чоловіків, які якщо і пускають чоловічу сльозу, тільки від цибулі і здатні підняти свою даму.

Кавказька мудрість говорить: порожній посуд підлягає негайному наповненню! Так наповнимо ж келихи, чарки, фужери, чашки, блюдця, тарілки і вип’ємо за повноту подій, що підносять унікальність нашого життя, як цей посуд прикрашає оригінальні страви!

Величні кавказькі гори. Вони таять у собі стільки нерозвіданого, мужні та прекрасні, душа радіє дивлячись на них! Піднімемо келих за красу природи, яка дає не лише радість споглядання, а й здоров’я!

Якось старого запитали про дружбу, мовляв, чому легше посвариться з кращим другом, ніж ворога перетворити на свого союзника? На що східний мудрець відповів так: «А що легше, розбити посудину, чи склеїти її, їсти чи готувати обід?». Адже створювати щось набагато важче, ніж руйнувати. Вип’ємо ж за те, щоби перше нам давалося з легкістю!

Красива природа на Кавказі та який привітний народ! Ліс у горах могутній і непереможний. Піднімемо келих за те, щоб природа дала нам свою силу та здоров’я, а ми у відповідь поважали її та зважали на неї!

Не відав світ ще такої доброї людини. Ця людина мала велику череду баранів, роботу та багатство. І в одну мить склалися так всі обставини, що втратила вона всього. Чоловік довго думав: за що? Я ж добра людина! Він звичайно засмутився, але серце його не запекло. Пройшло зовсім небагато часу, як йому дісталися величезної величини володіння! З того часу проста існує істина: все, що не робиться – робиться на краще!

Одна людина, яка хотіла багатства, знайшла записку, в якій написано зашифровану карту і план, де закопано скарб. Його було важко знайти, але людина з надією розбагатіти вирушила в гори шукати скарб. Багато їй довелося долати перешкодити, щоб розпізнати місце скарбу. І ось, зовсім знемагаючи, чоловік раптом дістався скарбу. Побачивши золотистий ящик, людина відчинила його. І замість того щоб побачити там гори золота та прикрас, вона побачила там лише записку з написом: «якщо в тебе є кмітливість — ти зміг знайти цей скарб — значить золота і грошей зможеш у житті досягти сам».

Давайте, вип’ємо за те, щоб наше життя було таке ж велике і красиве, як Кавказькі гори. Щоб гармонія в нашій душі була такою, якою вона зазвичай буває, коли милуєшся видом природи Кавказу. І любов у нас була чиста, пристрасна і щира, щоб ми могли любити, як справжній кавказький народ!

Молодий кавказець повів дівчину в кіно. І яке кіно без поцілунків.
Ззаду сиділа жінка похилого віку, яка зробила зауваження:
— Чи могли б ви цілуватися не в публічному місці?
— Я не проти, але дружина вдома.
Вип’ємо ж за те, щоб ми цілували лише своїх дружин!

На Кавказі археологи знаходять глиняні глеки, створені спеціально для вина ще задовго до нашої ери. Наші предки любили вино і особливо до нього ставилися. Хто ми, щоб не поважати звичаї предків? Піднімемо і ми келихи так само, як багато років тому піднімали наші попередники та вип’ємо за традиції!

Кажуть, що навіть найбурхливіша гірська річка бере свій початок з невеликого мирного джерела. І що через те, що на шляху цього мирного струмка зустрічаються ущелини, скелі та урвища, він перетворюється на стрімкий, що іноді несе загибель, потік. Тож давайте вип’ємо за те, що які б перешкоди не зустрічалися на нашому шляху, ми ніколи б не забували якими ми були на самому початку і про мету, якої ми прагнули!

 

 

За синім туманом, за чорними горами мила дівчина жила. Завжди сумувала, що вона одна. Запитала вона свого батька: де ж принц мій на білому коні? Гей, дочко, сказав батько, ти будь мені доброю помічницею, а все інше в житті додасться. Давайте спочатку думати про людей, а потім про себе!

Високо в горах, на білій вершині жив один аксакал. З усієї округи до нього приїжджали люди, щоб спитати пораду. Та ось біда, жив він справді високо на важкодоступній скелі. Тому за порадою до нього могли піднятися лише дуже міцні та витривалі люди. Тож давайте ж вип’ємо за здоров’я і силу, оскільки без них, навіть наймудріша порада нікому не допоможе!

Гірською дорогою йшли три незнайомі один з одним грузини. Раптом почався каменепад, і дивом усі мандрівники вціліли. Тож вип’ємо за те, щоб провидіння завжди берегло нас і наших супутників.

Людське життя подібне до маленького кущика, що росте, ми ростемо, набираємося досвіду. Як і маленький кущ ми вбираємо все найкраще що нам дають. Коли людина досягне певного віку, вона стане самодостатньою і розквітне як дерево, так вип’ємо ж за те, щоб усі ми в певний момент розцвіли.

Нехай кров буде гаряча, як жаркий вогонь. Хай буде ваша душа п’яна, як солодкий лікер. Нехай буде віра висока – вище за всі гори!

Десь там далеко на весіллі вкрали наречену. На викуп у нареченого вимагали розповісти таємницю. Наречений сказав: «Колись давно, коли я ще був зовсім маленький, мені наснився сон. Сон про те, що я одружився з дівчиною схожою як дві краплі на мою дружину і ми жили дуже щасливо». Давайте ж вип’ємо за те, щоб усі гарні сни збувалися.

На Кавказі жила бала сім’я і були у них діти, одного разу чоловік вирішив перевірити як дружина дивиться за його дітьми, і переодягнувся у вовка і прийшов до своєї родини, дружина побачила його у вигляді вовка і не впізнала, взяла рушницю і застрелила його, захищаючи своїх. дітей. Так вип’ємо за те, щоб у кожній родині панувала довіра, взаєморозуміння та любов!

Вип’ємо, друзі, за те, щоб кохання у кожного з нас було великим, як Кавказькі гори, щоб щастя виблискувало, як річка, що тече з їхніх вершин і здоров’я було міцне, як дерева, що ростуть поруч із ними.

Які ж красиві і величні ці Кавказькі гори. А яке там повітря, таке почуття, що тільки там можна дихати на повні груди. Скільки прекрасних історій пов’язано з ними і скільки мудрості вони таять у собі. Тож вип’ємо за те, щоб у будь-якій ситуації ми були такими ж як ці гори: величними, стійкими та мудрими.

Існує повір’я, що кавказці можуть дожити до 100 років, бо допомагає їм чарівна квітка життя. можливо і так, але більшою мірою це відбувається тому, що кожен з нас має орлине серце: добре, скромне, чуйне і милосердне. Так вип’ємо ж за орлині серця, нехай їх буде якнайбільше навколо!

 

 

З давніх-давен існує притча: жили на землі два брати. Коли вони йшли до храму, на їхньому шляху зустрівся бідний чоловік, який просив милостиню. Один брат розлютився на нього і пройшов мимо, а другий, діставши останні гроші, віддав їх бідній людині. Коли вони почали молитися у храмі Богові про багатство, Бог сказав одному з братів: «Як же ти хочеш стати багатим, якщо ти душею бідний?», і не благословив його. А на другого вилив усяке багате благословення за його добре серце. Тож вип’ємо за нашу душевну доброту. Пам’ятайте життя – бумеранг!

У мудреця запитали:
— Чому буває, що у людей кохання минає?
— Тому що кохання це полум’я, в яке постійно треба підкидати вугілля!

Один дуже старий чоловік, який прожив багато років, сказав таку мудрість: «Ніколи не зрікайся брата свого і не забувай жінку, яка тебе народила». Під дзвін келихів давайте урочисто пообіцяємо, що ми ніколи не відвернемося від наших рідних та близьких.

Гірський орел прилетів до бідної людини, яка мріяла розбагатіти і піднесла йому записку зі словами: «якщо ти бідний і жебрак — закрий очі і дивися на своє багатство». Давайте піднімемо келихи за те, щоб ми вміли мріяти і тоді все бажане обов’язково здійсниться!

Маленький хлопчик Ашот вечорами любив, відкривши рот від захоплення, дивитись на зоряне небо. Після цього він йшов до бабусі і питав: «чому зірки світяться?». Так було щовечора, він ставив одне й те саме запитання, але бабуся не знала відповіді. Якось бабуся раптом сама перейнялася інтересом з цього питання і сходила до бібліотеки, де отримала інтелектуальний екстаз. Давайте вип’ємо за те, щоб допитливість не покидала нас до найглибшої старості!

Далеко в горах, серед гірських джерел, у яких вода така крижана, що губи, що п’ють її німіють за кілька секунд і така чиста, що якщо налити її в келих, то може здатися, що там її немає, жив гірський баран. Був він прекрасний собою, жив постійно харчуючись найсоковитішою та найсмачнішою травою, що росла на гірських схилах недоступних іншим менш спритним тваринам. І все було в нього чудово, поки одного дня йому не захотілося кохання. І ось із похмурим від бажання розумом, якось він побачив у долині стадо тварин, серед яких було багато привабливих представниць його виду. Збожеволівши у своїй пожадливості, баран кинувся зі скелі до них …і звернув собі шию, впавши з високої скелі. Тож давайте вип’ємо за те, щоб навіть найчистіше почуття — бажання любові не робило нас баранами!

Одного разу, мій друг, котрий родом із Кавказу розповів мені одну мудрість. Вона говорить про те, що люди, на жаль, більше сумують про те, що не варте нашої уваги. Але вони зовсім не засмучуються через те, що минає життя. Що ж, нехай кожен прожитий день буде незабутнім та неповторним.

Один мій знайомий, який мешкає на Кавказі, розповів мені стару мудрість. Виявляється, людину порівнюють із річкою. Адже вона, так само, як і річка, може бути спокійною, а може й вирувати, а може й захлеснути когось своєю хвилею. Так вип’ємо ж за те, щоб життя наше проходило рівно і тихо, як спокійна річка. Нехай на нашому шляху зустрічається якнайменше порогів!

Одного разу, в бурю, плив корабель одного багатого купця, а з ним був поет, коли корабель підпливав до берега, він напоровся на рифи і корабель зазнав аварії, купець втратив своє багатство, а поет був щасливий, адже все його багатство в ньому, так не будемо ж забувати про те багатство, яке не можна втратити.

Одна людина попросила Бога достатку. А Бог їй сказав вилізти на найвищу і найкрутішу гору. Людина, в непорозумінні навіщо їй лізти на гору, — відмовилася… І залишився він бідний на всі свої віки. Давайте будемо в житті ми завжди мудрі і пам’ятатимемо, що для досягнення будь-якого блага потрібно завжди докладати зусиль. Ніколи нічого просто так нам у житті не дається!

Якось гроза мало не до смерті налякала молоду дівчину, яка відпочивала в лісі з десятьма незнайомими кавказцями. Так вип’ємо ж за те, друзі, щоб, незважаючи на жодні життєві негаразди, ми завжди трималися разом.

Одного разу один гірський орел вилетів на полювання. Довго літав він у пошуках їжі, але нічого не пасувало його вибірковому смаку. Мишка була занадто мала, для такого джигіта. Овечка — надто гидко мекала. Ну, а на ховраха, орел взагалі не дивився — набрид до смерті. Так, перебираючи, він натер крила і втратив усі сили. Довелося лягати спати, так і не поївши. Тож вип’ємо за те, щоб здійснюючи вибір, ми завжди могли вчасно зупинитися на відповідному варіанті.

Якось хлопчик запитав у старого чому на небі так багато зірок, на що старий відповів:
— Кожна зірка це душа однієї прекрасної людини і кожен, хто прожив гідне життя, потрапляє на небо і залишає свій слід там.
Тож вип’ємо за те, щоб усі ми прожили гідне життя і стали зірками.

Одного разу два орли і кілька мулів йшли гірською дорогою. Але виявилося, що недавній обвал перегородив шлях до їхньої мети. Найстарший мул голосно скомандував розбирати завал. Усі взялися до справи. Підкоряючись авторитету найстарішого, підключився і один із орлів. Він допомагав розбирати каміння та пошкодив крило. А другий орел, оцінив побачене, піднявся над завалом і надав допомогу з іншого боку. Тож вип’ємо за те, щоб вчасно згадувати, що ти орел, а не мул і діяти грамотно, за будь-яких обставин.

Якось одного мудреця запитали: «Що потрібно зробити, щоб бути щасливим?» На що старець відповів: «Що б бути щасливим треба просто бути» Так давайте ж піднімемо наші келихи, щоб ніхто і ніколи, не відповідав би на найпотаємніші запитання так по-дурному!

На думку одного мудреця, якщо втратити честь, то можна втратити все. Так, вип’ємо ж друзі за те, щоб нічого й ніколи не губилося, щоб у нашому житті були лише благородні вчинки!

Високо в горах, де вода така прозора, що на дні глибокого озера видно кожну піщинку. У тихій заплаві, жила чудова форель. Вона була така гарна, що всі інші риби припливали подивитися на неї і захоплювалися її красою. Але одного разу в ці місця, прибули незвичайні створіння, яких ніколи тут не було раніше. Форель зраділа і подумала, що в неї з’явилися нові шанувальники і випливла на саму поверхню, щоб ті могли на неї помилуватися.
Ах, подивися якась чудова рибка, — вигукнув один із них упіймав її рукою.
То смачна буде вечеря, — підхопив інший!
То давайте ж вип’ємо за те, щоб краса ніколи б не підштовхувала на дурниці!

В одному аулі жив юнак, закоханий у багату дівчину із замку. Вночі не спав, днями не їв, так любив він її. Минуло десять років, дівчина вийшла заміж за іншого, а він так і не наважився підійти. Так, вип’ємо ж за сміливість і рішучість, якої часом не вистачає, але яка здатна змінити життя!

Один східний мудрець запитав свого гостя про те, яка різниця між очима і вухами. Той замислився і не знайшов, що йому відповісти. Тоді мудрець сказав: «Чуємо ми не завжди правду, а от очі обдурити неможливо. Вип’ємо ж за те, щоб кожен чув, що бачить. Давайте жити чесно!

Нехай іде все нерівно, важко, але ми впораємося з будь-яким завданням. Адже головна підтримка – у нас самих! Вип’ємо за це!

Якось східний мудрець поділився зі мною своїми спостереженнями. Він сказав, що закохані кохають одне одного лише тому, що вже добре вивчили. З цим висловом не можна не погодитись, адже це тільки спочатку ми закохуємося у зовнішність, і якісь вчинки. Вип’ємо за те, щоби ми були щасливі з тими, кого любимо!

Хтось багато каже, а хтось багато робить. Вип’ємо за те, щоб у житті була рівновага та баланс — робити те, що кажеш!

Давайте вип’ємо за справжніх джигітів, які, навіть не дивлячись на те, що знають, що сексу з жінкою не передбачається, ніколи не відмовлять красивій дівчині у допомозі та захисті. Бо знають, що є ще у світі надія, теорія ймовірності та теорія відносності. Не пощастило цього разу, пощастить іншого! Хай живе математика і наймудріший Ейнштейн!

Роби добре діло і будеш заохочений. Вип’ємо за те, щоб нас ніколи не спіткала ненависть і недоброзичливість до людей. За мирне життя!

В одному гірському аулі жив Осел. З господарем йому пощастило: той його годував, напував і сильно роботою не завантажував. І все було б чудово, так, ось, осляча порода частенько брала своє. Іде Осел, і легко йому й добре, та ось встане й упреться, просто так. Господар все менше і менше йому доручає, а вперта тварина все нахабніша і нахабніша. Не витримав такого джигіт і продав худобу на каменоломні. Уже там і працювати довелося тяжко, і не впертись – батіг напоготові. Так вип’ємо ж за те, щоб вчасно зупиняти свій характер, щоб не прославитися Ослом і не злякати щастя.

Навіть якщо ми очікуємо на несподіване, то це наш вибір. Келих за те, щоб очікування не були марними!

Одного разу один горець високо-високо у горах захотів літати так само високо та красиво як орел. Довго ходив і думав, як би злетіти в небеса. І придумавши спеціальний пристрій розбігся і стрибнув з скелі в обрив, сподіваючись на те, що полетить. Але його пристрій не спрацював і він розбився об каміння. Тож давайте вип’ємо за те, щоб наші мрії і бажання не змушували нас ризикувати всім і робити необдумані вчинки.

Як то кажуть, хто не працює, той не їсть! Вип’ємо за роботу на повний шлунок!

Якось, дуже високо в горах було таке солодке і чисте повітря, що воно сп’яніло від власної крутості і одразу зіпсувалося. Багато джигітів намагалися навчити його, але були отруєні, вдихаючи його. Тож давайте вип’ємо за те, щоб не повторювати його долю і п’яніти тільки від щастя. Ну, і зовсім небагато, від хорошого алкоголю в добрій компанії друзів.

Кажуть, якщо не обдуриш — не проживеш. Вип’ємо за те, щоб завжди можна було знайти вихід із ситуації без обману та брехні. За чесність!

 

 

За те, щоб у коханні щастило, як щастить дурням. А дурням завжди щастить!

В одному маленькому, але гордому гірському селищі жив прекрасний юнак, який мріє про щастя. Він вирушив у далеку дорогу і всюди шукав ту, що стане його долею. Однак, у світі не знайшлося відповіді на його благання. Тоді юнак повернувся додому оплакати свою долю і, крізь сльози горя, роздивився ту саму, в особі, що підросла під час його подорожі, сусідки. Тож давайте вип’ємо за те, щоб нам вистачило сил не соромитися очищаючих сліз і дочекатися свого щастя.

Кажуть, що Кавказ є провідною країною за кількістю довгожителів. Так вип’ємо ж за те, щоб наші роки ніколи не закінчувалися, а життя було інтригуючим і веселим!

Нехай кожен із нас буде наче гірський орел, такий самий впевнений у собі, швидкий і спритний. Впевненості нам по життю та цілеспрямованості!

Давайте вип’ємо за кавказьке здоров’я, яке ніколи не підведе, за стійкість духу та волелюбність, як у настирливого гірського орла!

Хто не бачив гір Кавказу, багато втратив. Тільки справжні горяни можуть оцінити нічне небо у горах, посипане зірками. Вип’ємо за те, щоб не на самоті насолоджуватися чарами кавказької ночі!

Давайте вип’ємо за те, щоб життя було як на Кавказі: довгим, щасливим і наповненим яскравими подіями! Вип’ємо за п’янке серце любов і оповиту легкістю душу!

Бажаю кожному з нас бути волелюбним та рішучим, як гірський орел. Нехай здоров’я буде міцним, як гарне витримане вино. Нехай щастя буде вищим за гір!

Помолимося за батьків. За їхнє здоров’я, за їхнє довголіття, подякуємо Богові за те, що вони у нас є. Поки живі наші батьки, ми багаті.

Народ Кавказу – сильний, сміливий, здоровий та дружний народ! Тож давайте вип’ємо за те, щоб цей приклад для нас був не лише прикладом, а й реальністю в нашому житті — ми так само будемо щасливими, здоровими і ніщо не зможе нас зупинити!

Здавна вважалося, що кавказці мають богатирське здоров’я і довголіття. Бажаю нам усім жити стільки, скільки кожен із нас собі забажає!

Давайте вип’ємо за те, щоб життя кипіло, щоб здоров’я не підводило, щоб були довгими літа! Нехай у наші будинки ніколи не приходить біда!

Всім відомо, що на Кавказі найбільше довгожителів. Так піднімемо ж келихи за нескінченні роки бадьорого та веселого життя!

Бажаю кожному бути на своєму місці, почуватися комфортно, бути успішним у всьому, займатися улюбленою справою, і ніколи не забувати своє коріння, своїх батьків, свій народ.

Щастя полягає в люблячій та відданій сім’ї, довгих роках життя як на Кавказі та достатком радісних новин! За це й вип’ємо.

Щоб любов була п’янкою і міцною, як пляшка кавказького дорогого вина, а життя довгим і щасливим! Вип’ємо ж до дна за чудове життя!

Наші вчинки зазвичай свідчать про нашу мудрість. Тож нехай наші вчинки завжди процвітають. А відповідно і наша мудрість.

Колись давно один дуже гордий баран відбився від своєї зграї. Але так сталося, що саме в цей час у горах піднявся сильний вітер. Усі барани збилися в купу і вистояли перед ураганом, а той, що гордо пішов, не зміг протриматися того вечора і впав з гори. Тож нехай кожен із нас цінує своїх друзів і завжди буде готовий підставити своє плече другу!

Давайте вип’ємо за те, щоб жити як на Кавказі — довго, щасливо та гідно. Щоб чоловіки були сміливими та мужніми, а жінки вірними та щирими! Вип’ємо ж!

Бажаю жити з достатком у сім’ї, добрим серцем та міцним здоров’ям, як на Кавказі! Вип’ємо за нас!

Давайте вип’ємо за те, щоб здоров’я було міцним, як у кавказців, щоб душа не старіла, щоб були довгими роки. Бажаю прожити гідно всі наші роки!

На Кавказі живуть найміцніші люди, здорові, і загалом довгожителі. За них, за їхнє велике бажання жити і любов до життя.

Люди з Кавказу — найжиттєрадісніші, дружні та гостинні люди. Тому вони є довгожителі. Бажаю всім довгих років життя, міцного здоров’я.

Один дурний і гордий баран так сильно хотів бути найкращим у своїй зграї, що видерся на найвищу вершину найвищої гори. Почався сильний вітер, усі барани згуртувалися в череду і встояли, але той баран, на жаль, був один і не зміг встояти перед силою вітру. З його черговим поривом він полетів в ущелину і розбився. Тож вип’ємо за те, щоб у нашій компанії не було таких баранів, а ми були єдиним колективом.

Високо в горах, де небо таке прозоре, що навіть удень видно зірки, а повітря таке чисте, що його можна пити як божественну амброзію, жив один молодий юнак. Жив він у далекому гірському аулі і ніколи не спускався до долини. Був він сильний, могутній і казково здоровий. У його руках металеві підкови гнулися як м’яка глина, а на плечах вільно поміщався найбільший баран із отари його батька. Але настав час юнакові здобути освіту і вирушив він у великий світ. Через недовгий час, прийшов батькам в аул лист, що юнак сильно захворів. Тож давайте вип’ємо за імунітет, бо в нашому світі стільки зарази, що для того, щоб у ньому вижити — у ньому треба народитись і жити!

Далеко – далеко між горами протікає ріка життя, любові та благодаті. І до неї дуже важко дістатися. Бажаю вам скупатися в цій річці і знайти всесвітнє щастя у своє життя. І напитися цієї води живою і пробудити в душі кохання!

Чим довше витримане вино, тим воно насиченіше і багатше на смак. Давайте ж вип’ємо за те, щоб і наше життя з роками ставало ще кращим. Давайте жити зі смаком!

Дочка мала два яблука, мати попросила одне дати їй. А дочка взяла і обоє надкусила… Мати вже подумала, що її дочка зовсім не любить. Але дочка простягла до мами одне яблуко і каже: «Ось, мамо, це найсмачніше». Вип’ємо за те, щоб ми знали, що навіть якщо нам здається, що трапилося погане, це може бути на благо нам. Не поспішайте з висновками!

На Кавказі, кажуть, найбільше довгожителів. Вчені всі списують це на гірське повітря, а я думаю, що річ в іншому. У горах не вижити без поваги: до старших, до природи, до Батьківщини. Людині, яка має повагу, не соромно ходити землею хоч 100 років. Так вип’ємо за те, щоб прожити життя не просто довго, а ще й гідно!

Найголовніші в житті людини люди — це ті, хто подарував їй життя, це її батьки. І якщо людина поважає, любить і шанує своїх батьків, у неї завжди все буде добре, Бог благословить її за це. Ну а якщо забути і погано відгукуватися про маму чи тата, то людина шукатиме своє щастя і не розумітиме, що воно починається там, де почалося життя. За батьків, за наше джерело благополуччя у всьому.

Всім відомо, що на Кавказі не одне гуляння не обходиться без тосту за жінок. Давайте піднімемо келихи за чарівних і мудрих представниць прекрасної статі, що знаходяться поряд з нами.

Високо в горах, де небо обіймається з вершинами гір, жив великий мудрець. Його мудрість була така велика і відома, що радитися з ним приходили найголовніші вожді навколишніх племен, і ніколи вони не були розчаровані в його порадах. Але одного разу велике лихо прийшло в одне з навколишніх сіл, почали вмирати домашні тварини. І ніхто не міг зрозуміти причини цього нещастя. І тоді старійшини вирішили звернутися за допомогою до мудреця. Вислухав їх мудрець і сказав: Це вам, шановні, до ветеринара треба! Тож давайте вип’ємо за те, щоб кожен займався своєю справою, і якщо у вас виникає проблема, звертайтеся до профільного фахівця! За спеціалістів свого профілю!

Якось одна дуже мудра людина нічого не сказала.

Високо в горах, серед прекрасних гірських пейзажів, де хмари чіпляються своїми пасмами за білі вершини, на розкішній галявині, повній смарагдової траві, жив-був один гірський козел. І поводив цей козел себе так, як справжнісінький козел – весь час репетував не своїм голосом і норовив когось підчепити на роги або зачепити своїм кудлатим боком. Був він настільки злий, що настав той день, коли довкола зовсім нікого не залишилося. І тоді козел захирів від смутку та здох. І ще довго-довго його самотні кісточки біліли серед прекрасної долини. Тож давайте ж вип’ємо за те, щоб яка б нас не оточувала природа, ми ніколи не були б цапами! Тому що козли вмирають на самоті!

Якось одного мудрого гірського старця запитали: «Чому людина не літає, як птах?». На що мудрець відповів: «Кожен літає по своєму, думки – найкращі крила для людини!» Тож давайте вип’ємо за аеродинаміку, яка дає людині можливість стати подібною до птаха!

Одного разу, один володар далеких країн, переодягся в простолюдина і спустився в аул, подивитися, як живуть місцеві жителі, та й щоб обрати собі дружину. Сподобалися йому троє дівчат. Запросив він їх у палац, сказавши, що владика шукає собі ту, з якою розділить трон. Дві дівчини прийшли в призначений час, одягнені в найдорожчі оздоблення, а третя так і не з’явилася. На другий день він знову спустився в аул, дізнався, де проживає дівчина і прийшов до неї додому. Дівчина проживала в найбіднішому будинку та у величезній родині. Цар запитав, чому вона не прийшла до його палацу, чому не захотіла стати дружиною, стати багатою? Дівчина відповіла, що сім’ю, кохання, честь та щастя неможливо купити ні за які гроші світу. Так, вип’ємо ж друзі за те, щоб сім’ї були в порядку, щоб нас любили не за наш заробіток, а за нашу душу, щоб щастя було в кожному домі, і щоб ніхто не сумнівався в нашій честі!

Одного разу, одного гірського довгожителя запитали: «Шановний, кажуть, що вам скоро виповниться сто двадцять років, скажіть у чому секрет вашого довголіття?» На що мудрий старець відповів глибокодумним довгим мовчанням. І тільки коли запитувач пішов, так і не дочекавшись відповіді, старий зиркнув хитрим оком: «Секрет мій простий, завжди тримай язик за зубами і не відповідай на дурні запитання». Тож давайте вип’ємо за мудрість, що дозволяє відрізняти дурні питання від розумних!

У далекі часи, високо в горах, жив-був один багатий чоловік. Був він багатий завдяки своїй череді овець яких він пестив і плекав як рідних дітей. І ось одного разу прийшло до нього в хату лихо, злодії вкрали всіх його овець. І зрозумів тоді він, що його сім’я залишилася без нічого і помруть вони голодною смертю. Але через кілька днів він побачив, що йдуть до нього його друзі і веде кожен по кілька овець йому в дар! Тож вип’ємо ж за справжніх друзів і щоб їх було багато!

 

 

Кавказька мудрість говорить: «Хочеш знайти сильне кохання – шукай закохану жінку. Хочеш знайти віддане кохання — шукай вірну дружину. Хочеш знайти вічне кохання — ніколи не забувай дорогу до материнського будинку». Вип’ємо за безмежне і вічне кохання наших матерів!