Кавказький тост №112

Не відав світ ще такої доброї людини. Ця людина мала велику череду баранів, роботу та багатство. І в одну мить склалися так всі обставини, що втратила вона всього. Чоловік довго думав: за що? Я ж добра людина! Він звичайно засмутився, але серце його не запекло. Пройшло зовсім небагато часу, як йому дісталися величезної величини володіння! З того часу проста існує істина: все, що не робиться – робиться на краще!