Оригінальні Кавказькі тости - сторінка 3

Дочка мала два яблука, мати попросила одне дати їй. А дочка взяла і обоє надкусила… Мати вже подумала, що її дочка зовсім не любить. Але дочка простягла до мами одне яблуко і каже: «Ось, мамо, це найсмачніше». Вип’ємо за те, щоб ми знали, що навіть якщо нам здається, що трапилося погане, це може бути на благо нам. Не поспішайте з висновками!

На Кавказі, кажуть, найбільше довгожителів. Вчені всі списують це на гірське повітря, а я думаю, що річ в іншому. У горах не вижити без поваги: до старших, до природи, до Батьківщини. Людині, яка має повагу, не соромно ходити землею хоч 100 років. Так вип’ємо за те, щоб прожити життя не просто довго, а ще й гідно!

Найголовніші в житті людини люди — це ті, хто подарував їй життя, це її батьки. І якщо людина поважає, любить і шанує своїх батьків, у неї завжди все буде добре, Бог благословить її за це. Ну а якщо забути і погано відгукуватися про маму чи тата, то людина шукатиме своє щастя і не розумітиме, що воно починається там, де почалося життя. За батьків, за наше джерело благополуччя у всьому.

Всім відомо, що на Кавказі не одне гуляння не обходиться без тосту за жінок. Давайте піднімемо келихи за чарівних і мудрих представниць прекрасної статі, що знаходяться поряд з нами.

Високо в горах, де небо обіймається з вершинами гір, жив великий мудрець. Його мудрість була така велика і відома, що радитися з ним приходили найголовніші вожді навколишніх племен, і ніколи вони не були розчаровані в його порадах. Але одного разу велике лихо прийшло в одне з навколишніх сіл, почали вмирати домашні тварини. І ніхто не міг зрозуміти причини цього нещастя. І тоді старійшини вирішили звернутися за допомогою до мудреця. Вислухав їх мудрець і сказав: Це вам, шановні, до ветеринара треба! Тож давайте вип’ємо за те, щоб кожен займався своєю справою, і якщо у вас виникає проблема, звертайтеся до профільного фахівця! За спеціалістів свого профілю!

Якось одна дуже мудра людина нічого не сказала.

Високо в горах, серед прекрасних гірських пейзажів, де хмари чіпляються своїми пасмами за білі вершини, на розкішній галявині, повній смарагдової траві, жив-був один гірський козел. І поводив цей козел себе так, як справжнісінький козел – весь час репетував не своїм голосом і норовив когось підчепити на роги або зачепити своїм кудлатим боком. Був він настільки злий, що настав той день, коли довкола зовсім нікого не залишилося. І тоді козел захирів від смутку та здох. І ще довго-довго його самотні кісточки біліли серед прекрасної долини. Тож давайте ж вип’ємо за те, щоб яка б нас не оточувала природа, ми ніколи не були б цапами! Тому що козли вмирають на самоті!

Якось одного мудрого гірського старця запитали: «Чому людина не літає, як птах?». На що мудрець відповів: «Кожен літає по своєму, думки – найкращі крила для людини!» Тож давайте вип’ємо за аеродинаміку, яка дає людині можливість стати подібною до птаха!

Одного разу, один володар далеких країн, переодягся в простолюдина і спустився в аул, подивитися, як живуть місцеві жителі, та й щоб обрати собі дружину. Сподобалися йому троє дівчат. Запросив він їх у палац, сказавши, що владика шукає собі ту, з якою розділить трон. Дві дівчини прийшли в призначений час, одягнені в найдорожчі оздоблення, а третя так і не з’явилася. На другий день він знову спустився в аул, дізнався, де проживає дівчина і прийшов до неї додому. Дівчина проживала в найбіднішому будинку та у величезній родині. Цар запитав, чому вона не прийшла до його палацу, чому не захотіла стати дружиною, стати багатою? Дівчина відповіла, що сім’ю, кохання, честь та щастя неможливо купити ні за які гроші світу. Так, вип’ємо ж друзі за те, щоб сім’ї були в порядку, щоб нас любили не за наш заробіток, а за нашу душу, щоб щастя було в кожному домі, і щоб ніхто не сумнівався в нашій честі!

Одного разу, одного гірського довгожителя запитали: «Шановний, кажуть, що вам скоро виповниться сто двадцять років, скажіть у чому секрет вашого довголіття?» На що мудрий старець відповів глибокодумним довгим мовчанням. І тільки коли запитувач пішов, так і не дочекавшись відповіді, старий зиркнув хитрим оком: «Секрет мій простий, завжди тримай язик за зубами і не відповідай на дурні запитання». Тож давайте вип’ємо за мудрість, що дозволяє відрізняти дурні питання від розумних!

У далекі часи, високо в горах, жив-був один багатий чоловік. Був він багатий завдяки своїй череді овець яких він пестив і плекав як рідних дітей. І ось одного разу прийшло до нього в хату лихо, злодії вкрали всіх його овець. І зрозумів тоді він, що його сім’я залишилася без нічого і помруть вони голодною смертю. Але через кілька днів він побачив, що йдуть до нього його друзі і веде кожен по кілька овець йому в дар! Тож вип’ємо ж за справжніх друзів і щоб їх було багато!

Кавказька мудрість говорить: «Хочеш знайти сильне кохання – шукай закохану жінку. Хочеш знайти віддане кохання — шукай вірну дружину. Хочеш знайти вічне кохання — ніколи не забувай дорогу до материнського будинку». Вип’ємо за безмежне і вічне кохання наших матерів!

Якось до мудреця прийшов юнак. Він спитав мудреця:
– Що таке щастя?
Мудрець, трохи подумавши, сказав:
— Щастя — поняття розтяжне. Для матері щастя – це немовля, для купця – новий кінь. Кожен вибирає собі те, що йому важливіше. От і подумай, чого ти хочеш, що любиш?
Тож вип’ємо за те, щоб кожен з нас усвідомив, у чому його власне щастя.

Десь далеко в горах, де промені сонця, насилу, можуть обдарувати пестощами гірські піки… Там, у маленькому селі, жило чудове плем’я горців. Кожен його представник був гарний, розумний та ідеальний. Але нажаль. Ніхто у світі не зміг захопитися цим фактом. Адже жодна душа про нього просто не знала. Тож вип’ємо за те, щоб наші переваги завжди знаходили відповідну увагу і могли бути оцінені оточуючими.

Кажуть, що на Кавказі багато довгожителів, бо там чудовий клімат. Це дійсно так, але не це головне. Головне для довгого щасливого життя – це дружба, кохання та підтримка близьких людей. Решта не так важливо. Тож давайте піднімемо келихи за те, щоб у нас все це було.

Як кажуть на Кавказі, годуй барана змолоду, щоб було що їсти на старості. Давайте вип’ємо за те, щоб ми берегли здоров’я в молодості і в старості не витрачали гроші на лікування.

У горах жила людина. Почався сильний ураган, до нього постукали троє мандрівників. Вони попросили ночівлю. Але будинок був маленький, і помістився б лише один мандрівник. І тоді вони назвали себе, Гроші, Щастя та Любов. Хазяїн пустив Любов. Увійшла Любов, з’явилося Щастя, прийшли Гроші.

Один маленький, але дуже гордий баранчик вирішив відірватися від стада, і його з’їли вовки. Давайте вміти дружити і ніколи не забувати про друзів.

Один мудрий кавказький старець сказав: “Багаті ми не тим, що маємо в кишенях, а тим ми багаті, що в серці та душі у нас”. Тож давайте вип’ємо за багатство у всьому!

Кожен щасливий по-своєму. Хтось прагне грошей, хтось слави. А істина одна – сім’я кожному потрібна. За те, щоби ми всі цінували своїх рідних!

Десь далеко-далеко над горами літає птах щастя і шукає людину, якій його має подарувати. Давайте ж вип’ємо за те, щоб цей птах відвідав кожного з нас і подарував частинку щастя. І ми всі житимемо довго і щасливо, не знаючи ні в чому потреби.

Один дуже сильний і гордий джигіт був настільки гордий, що ніколи не брав допомоги ні від кого. І ось одного разу він йшов пізно додому, оступився, упав і зламав ногу. Піднятися і дійти до будинку він не міг, а через свою гордість не хотів нікого кликати на допомогу. І так знесилів, що вночі замерз і помер. Тож давайте вип’ємо за те, щоб ми були гордими, але завжди розуміли, що є ситуації, з якими без дружньої допомоги не впоратися. За дружбу, любі мої.

Давайте піднімемо келихи за стійкість духу, непохитного, як Еверест, за стрімкість, рішучість та волелюбність, як у орла. І нехай до цих якостей завжди додається здоров’я міцне, як найкраще вино!

Один кавказький мудрець сказав: «Для мене зоряне небо це не просто небо. Кожна зірка означає душу прекрасної і доброї серцем людини, яка прожила гідне і чесне життя, і знайшла життя на небі». Тож давайте вип’ємо за те, щоб ми прожили гідне, щасливе і порядне життя, і стали зірками!